Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

На думку святого Єроніма, жінки, що практикували аскетизм, мусили відмовитися від двох базових речей: сексуальності та материнства. На найвищу похвалу заслуговували непорочні аскетичні дівиці, їх завжди горстка, їх традиційно порівнювали з негативними образами жінок у цьому ж суспільстві. Зразкові сакралізовані аскетки слугували моделями для наслідування всім іншим жінкам, які не відмовлялися від їжі та сексу, й щомісяця, не будучи вагітними, кровили213.

Чоловіки і жінки, які не хотіли одружуватися, брали монастирський чин і жили в незалежних спільнотах, що мали власні доходи. Християнські ченці обирали відповідний триб життя як символ відданості Богові – традиція, що відтоді втратила актуальність. Ченці носили ряси і вистригали волосся, йшли на постриг, що означав обряд посвячення й відмову від мирських насолод (мал. 12 кольор. вкладки). Черниці покривали волосся і тіло білою, сірою чи темною тканиною, згідно з вимогами чернечого ордену, до якого належали. Здебільшого не прикривали лише обличчя та руки.

Головні убори католицьких черниць нагадували комбінацію гре­ко-римських накидок і так званих мусульманських хіджабів для жінок. У Середні віки такий вид покривання голови свідчив про побожність і невинність. На картині про народження Марії всі благочестиві жінки, які піклуються про матір Марії після пологів, носять скромний одяг, що покриває їх волосся і шию, одяг на кшталт того, який сьогодні носять ортодоксальні мусульманські жінки (мал. 17 кольор. вкладки).

До шостого століття на Середньому Сході функціонували монастирі, де жили представники обох статей. Згодом втрата репутації призвела до чіткого розмежування монастирів.