Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любові до України, що в другій країні він запалив би міліони сердець бажанням патріотичного подвигу, а в безкислородній атмосфері нашої інтелігенції запалилися цим вогнем тільки одиниці. О, як мусило заболіти серце тих українців, які святий вогонь любові до своєї Батьківщини в собі мають, після звістки, що життя його згасло... І згадуються мені останні хвилини, коли ми були разом. Це було на початку січня 1919 р. в Києві. Він похапки збирався їхати з десятком старшин, рятувати фронт під Кременчуком. Бадьорий, енергійний, з виразом активної турботи за долю України в очах. Він поспішав, прощався і твердою, швидкою стопою, з жовнірським клунком на плечах вийшов з дому. Я кинувся до вікна, щоби ще раз поглянути на його милу постать. Падав густий, лапатий сніг, він швидко скрив його обрис на обрії і замів його сліди на подвір’ї.
Для оцінки праці Міхновського не настав ще час. І ці мої рядки, складені на могилу Найдорожчого Друга, такою оцінкою не мають бути. Але вже сьогодні, в цій ще близькій перспективі, зарисовуються виразно і великі заслуги і — неминучі в кожній праці — помилки Покійного.
Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуванням. Малесеньку любов до пісень, вишивок і соціалістичних брошурок він розпалив серед українців в полум’я любові до Великої, Вільної, Самостійної України. Оце захоплення національних почувань великим, достойним великої нації, ідеалом — забезпечило Миколі Міхновському почесне місце в історії України навіки.
Але життя його увірвалося раніше, ніж він встиг показати шлях для здійснення оцього, його великим серцем породженого, національного ідеалу. Питання політичної тактики остались у нього нерозроблені, і в цих питаннях були у нього помилки і хитання. Одначе і в цих помилках і хитаннях намічався вже виразний шлях, по якому його розум йшов до здійснення заповітів його серця.
Від соціально-революційної націоналістичної демагогії з часів молодості Міхновський все більше схиляється до ідеології державницької в другій половині свого життя. Разом з тим він вчиться цінити більше, ніж «міцну своїми потугами» сліпої руйнуючої стихії «чернь дніпровую», — і більше, ніж «плодну матку» української емоціональної революційної анархії — консервативні, здержуючі і організуючі сили нації. Він все ясніше усвідомлює собі, що, як в житті одиниці, так і в житті громади-нації, нінащо не здасться найбільший порив серця, коли його не взяти під міцне керівництво волі і розуму. Питання організації здержуючих, консервативних українських сил починає особливо інтересувати Міхновського в часах революції, по упадку Петербурзької держави. Бо тоді стає ясно видко, що самими лише національними почуваннями не можна збудувати своєї власної нової Української Держави на місці упавшої держави старої метропольної. Відтоді Держава в його світогляді починає переважати над пануючою над ним досі неподільно Нацією. І хоч хвилинами його чуттєва революційна вдача бере ще верх над наукою досвіду, і хоч хвилинами націоналіст переборює ще в нім державника, але основний напрям шляху, по якому він йде, остається незмінним. І на нас, його приятелях, коли ми хочемо його пам’ ять на Україні зберегти, лежить обов’ язок цей тернистий український державницький шлях далі своєю працею продовжувати.
Берлін. Квітень 1925 року.
Юрій Коллард. Передмова до книжки-промови М. Міхновського «Самостійна україна»