Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
2. Довести до відома як народної маси, так і інтелігенції, що лихий соціально-економічний і культурний стан нашого народу залежить від його національного і політичного рабства як безпосереднього наслідку російського абсолютизму.
«Студентська громада» набрала великого впливу серед українського студентства по всій Україні і поза нею і стала матір’ю майже всіх, потім заложених, українських організацій та партій, що відіграли таку велику ролю в нашому українському національному поступі і в нашій визвольній боротьбі.
Микола Іванович Міхновський з 1899 року переселився до Харкова, де відчинив свою адвокатську канцелярію. Це мало величезне значення для розвинення нашої національної свідомості, бо зразу ж він вступив з «Громадою» в найтісніший зв’язок та впливав на «Громаду» в напрямі скріплення наших національних постулатів та дальшого революціонізування наших думок.
Під впливом М. Міхновського більш активні члени «Громади» прийшли до переконання в потребі заснувати «революційну партію з гаслами українських політичних і економічних домагань засобами революційними».
Це сталося початком 1900 року на організаційних зборах основоположників «Української революційної партії» (РУП), а саме: 5 лютого (ст. ст.) 1900 року. Основоположниками партії були: Дмитро Антонович, Боніфатій Камінський, Михайло Русов, Левко Мацієвич, Юрій Коллард, Олександер Коваленко та Дмитро Познанський. Але душу в цю партію вдихнув знов-таки Микола Іванович Міхновський.
На різних сходинах приватних чи громадського характеру він висловлював свої погляди про «необхідність революційної акції та збройної боротьби за права українського народу».
В протилежність усім теоріям соціалістичних гуртків, які казали, що треба наперед соціально піднести український народ, тоді тільки можна буде говорити про питання національні, М. Міхновський казав, що наперед треба досягти національного визволення засобом революційним, а вже тоді тільки можна буде у всій повноті перевести соціальні реформи, потрібні для осягнення добробуту народу, бо «без національного визволення українського народу неможливе і його соціальне визволення з темряви, визиску і рабства».
В одвертому листі до російського міністра внутрішніх справ Сіпяґіна в 1900 році, що був видрукуваний іменем РУП у львівській «Молодій Україні», з приводу заборони умістити на проектованому тоді пам’ятнику Котляревському напис по-українськи, М. Міхновський казав: «Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталась ціла Росія. Мусить добути свос визволення з рабства національного і політичного, хоч би полилися ріки крові!»
М. Міхновський, хоч сам офіційно до партії РУП і не належав, тепер не можу сказати власне чому, також при заложенні самої партії, так і в її дальшій діяльності ближчої участі не брав, але всі найактивніші члени партії в перших початках заложення її, так і в її дальшій діяльності були під його особистим впливом.
Першою публікацією партії була оця книжечка, написана М. Міхнов-ським під заголовком «Самостійна Україна». Вона вийшла друком за кордоном у Львові, заходом В. Старосольського та Е. Косевича. В цій брошурці гасло самостійної України було поставлено ясно, «Україна для українців». Причому Україна розумілася як цілість усіх етнографічних українських земель. Цією публікацією іменем РУП М. Міхновський проголосив «єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну від гір Карпатських аж по Кавказькі», себто був проголошений принцип «Самостійності і Соборності України», і це стало заповітом для тодішніх українців і їх нащадків «вовік-віки», а сам Микола Міхновський став пророком нашого національного визволення.
Коли РУПівці цій ідеї зрадили, то заходами М. Міхновського була заложена друга партія, а саме: «Українська народна партія» (УНП), що це гасло Самостійності і Соборності доповнила соціальними вимогами. Кличами цієї партії стали: «Самостійна Українська Республіка працюючого люду, всесвітнє визволення поневолених націй і визволення праці від капіталу», а в самій Україні «вся влада належить народові українському». Своє політичне «кредо» партія УНП висловила у відомих 10-ти заповідях[204], написаних М. Міхновським.
Восени 1905 року партія УНП видала часопис «Самостійна Україна», у якому був видрукуваний проект Української Конституції, де був висуне-ний постулат «націоналізації землі», себто — соціалізація в межах українського народного господарства. Так далеко пішов Микола Міхновський у соціально-економічних питаннях для українського народу.
204
Текст їх надруковано в журналі «Орлик» за серпень 1947, ст. 3.