Контрольний укол

Правду кажуть, що людина припускає, а Бог розпоряджається. І ми, зазвичай, не знаємо, як усе може обернутися. Я сам ще вчора наївно вважав, що все вже ясно і навряд чи щось може змінитися. Але вранці наступного дня справа несподівано прийняла абсолютно інший поворот.

Ігор як виконувач обов'язків завідувача відділення, почав приходити на роботу трохи раніше, і коли я зайшов до ординаторської, він уже був там. Надія Миколаївна — бліда, збуджена — дуже емоційно доповідала йому про надзвичайний випадок, що стався цієї ночі у відділенні. Вони, захоплені бесідою, лише кивками відповіли на моє вітання і продовжували обговорювати животрепетну тему. Я, поступово вникаючи в суть розмови, довідався страшну новину. Риндіна випадково застала Вікторію за тим, що та вводила тяжкохворій якийсь розчин у вену. Хвора померла. Поки лікарка намагалася врятувати хвору, злочинна медсестра зникла. Потім Надія Миколаївна ще не раз переказувала цю історію з усіма подробицями. А було це так.

У ніч з Надією Миколаївною працювали дві медсестри — Наталія з Вікторією — і санітарка Марія Степанівна. Чергування як чергування: лікарка зробила обхід палат, проглянула історії хвороб, підкоригувала призначення деяким хворим. Усе було відносно спокійно. І раптом — наче грім з ясного неба — жінці в палаті № 6 (яку, до речі, обслуговувала Вікторія) стало погано — вона знепритомніла. Її терміново транспортували в палату № 12а і почали там проводити інтенсивну терапію. Вікторія теж активно брала участь у наданні допомоги. Хвора прийшла до тями, самопочуття її покращилось. Надія Миколаївна ще кілька разів оглядала важкохвору, але стан її вже не викликав побоювань. Невдовзі хвора заснула. Лікарка й сама прилягла відпочити в ординаторській, але вночі вирішила ще раз поглянути на хвору. Яким же було її здивування, коли вона застала в палаті медсестру, яка щось ввела жінці й іще тримала в руках порожній шприц. Але ін'єкцій на ніч доктор не призначала!

— Що ти тут робиш?! — вигукнула Надія Миколаївна.

Вікторія перелякано скрикнула і заклякла у жаху.

Риндіна підскочила до хворої, відштовхнувши медсестру. Та дихання в тієї вже не було, пульс на сонних артеріях не промацувався. Хвора була мертвою. Реанімаційні заходи ефекту не дали.

Медсестра, що прийшла до тями після заціпеніння, намагалася бігти, але лікарка схопила її. Вікторія приловчилася і так відштовхнула Надію Миколаївну, що та, не втримавшись, впала і сильно вдарилася головою. А сама ж Вікторія негайно щезла. На шум прибігла Наталія і допомогла Риндіній піднятися. Потім з санітаркою Степанівною вони шукали втікачку, але злодійки й слід прохолов. Надія Миколаївна наївно вважала, що шкідниця сама незабаром з'явиться і пояснить свою поведінку, та її сподівання були марними.

Я був шокований! Такого я не міг собі навіть уявити! Моя Вікторія, яку я любив, якій беззастережно довіряв, і яка допомагала мені шукати злочинців, сама є їх співучасницею!? Це не вкладалося у голові. Моя свідомість наче роздвоїлася, і наступні події я сприймав ніби збоку. Немов це був якийсь страшний сон, за яким я тільки спостерігав, хоча й брав участь у нім, але мої відчуття, що притупилися, ніяк на це не реагували.

Проте життя продовжувало дивувати сюрпризами і додавати нюансів до цієї заплутаної історії.

Я сидів в ординаторській, коли в двері постукали. Заглянула Світлана.