Контрольний укол
- Автор: Дубинин Иван
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Контрольний укол». Краткое содержание книги:
Усі мовчали.
— Сміливіше, товариші, — намагався розворушити колектив слідчий.
— А що Ви самі можете повідомити нам у цій справі? — запитала раптом Риндіна, і всі, наче від поштовху, разом загомоніли.
— Так, справді, що зробила міліція? Поліну Аркадіївну ще місяць тому зарізали, а вбивцю й досі не знайшли!
– І бабу Фросю в під'їзді вбили — теж ніякого результату. Тепер ось — Віктор Тихонович!
— Скоро всіх нас повбивають, а міліція проситиме допомоги!
Касьянов незворушно витримав цей потік обурення і, діждавшись тиші, спокійно повідомив:
— У справі медсестри Коритіної ведеться слідство. Відпрацьовуються різні версії. Думаю, що скоро будуть конкретні результати. А заздалегідь — нічого розголошувати не маю права. Що стосується санітарки Дорохової Єфросинії Василівни, то факт насильницької смерті не підтвердився. Ось висновок судмедекспертизи, — він узяв із теки папірець. — Вона померла від… — слідчий по складах прочитав важкі для нього слова, — від «ге — мо — ра — гічного ін — сульту». Вам, медикам, видніше, що це таке.
Він обвів поглядом працівників відділення, що примовкли.
— Добре, я зараз у насамперед поспілкуюся з тими, хто працював у нічну зміну, щоб їх відпустити відпочивати, а потім уже з рештою працівників. Ігорю Петровичу, Ви не заперечуєте, якщо я скористаюся цим кабінетом?
Ігор Петрович не заперечував.
Я хотів, поки дійде моя черга, провести обхід хворих, але зрозумів, що зараз не зможу нічого робити. Треба заспокоїтися, і все гарненько обміркувати. Шеф зник відразу ж після нашої з ним сутички і, звичайно ж, багато співробітників чули наші підвищені тони. Та і, напевно, бачили, як я, ніби ошпарений, вискочив з кабінету. Мій стан того дня теж не був секретом для багатьох. І про все це стане відомо слідчому. Отже, нічого не треба приховувати, інакше цей буквоїд піймає мене на протиріччях. Єдине, чого не варто йому казати, так це того, що я звинуватив шефа в убивстві.
Коли я увійшов до знайомого кабінету, Касьянов був трохи розбурханий і, краєм ока глянувши на мене, звично кинув:
— Сідайте, лікарю.
Слідчий навів одному йому відомий лад у своїх паперах, відкинувся в кріслі й запитав:
— А що Ви, Василю Васильовичу, думаєте з приводу всього цього?
— Не знаю, — сказав я нейтрально.
— А хіба зникнення Вашого керівника Вас не турбує?
— Турбує. Але я в цьому нічого не тямлю. Моя справа — лікувати хворих. А Ваша — шукати злочинців.
— Логічно. Але я зараз переговорив з багатьма Вашими колегами, і вони розповіли мені, що того дня, коли пропав Шерстюк, Ви з'явилися на роботу п'яний і влаштували тут скандал.
— Ніякого скандалу не було! Просто Віктор Тихонович вилаяв мене за те, що я запізнився на роботу.
— Ви часто спізнюєтеся?
— Ні, це вперше.
— А чому Ви запізнилися?
— Я проспав.
— Ви справді були в нетверезому стані?
— Ну, як у нетверезому? Напередодні ввечері трохи перебрав, а вранці… ще не відійшов.
— Ви самі п'єте?
— Чому сам?
— Тоді — з ким?
— А що, це має якесь значення?
— Для слідства все має значення.
— Один наш колега попросив допомогти йому відвезти холодильник у ремонт. Потім трохи посиділи в кафе.
— Прізвище доктора?
— Циркуль… е-е… не знаю.
Касьянов здивовано втупився у мене.
— Справді, не знаю. Це Вадим Миколайович. З приймального відділення.
— Ну добре, Василю Васильовичу, а за що на Вас так розсердився Віктор Тихонович?
— Я ж і кажу, що запізнився на роботу і прийшов у такому вигляді.
— Але у Вас була сварка. Якби він Вас просто відчитував, чути було б лише його голос. А кричали ви обоє.
Я похнюпився. Ну зануда! Ну проноза!
— Він мені нам'яв вуха, а це для мене образливо.
Напевно, це було сказано дуже щиро, тому що Касьянов змінив напрям нашої бесіди.
— Гаразд, Василю Васильовичу. А Вам не здається дивним, що до всіх подій, що відбуваються у Вашому відділенні, Ви обов'язково маєте якесь відношення?
— А у мене це з дитинства, — простодушно відповів я. — Завжди потрапляю в якусь халепу.
— То, може, Ви хочете щось повідомити слідству? — з надією запитав мій співбесідник.