Погода, яка змінила світ

Судна стояли у гаванях, адже орієнтуватись у морі, коли видимість близька до нуля, – неможливо. За димовою завісою ледь проглядалося бліде, багрянцеве сонце, що опускало на землю тьмяне, іржаве сяйво. По-особливому зловісними, майже вогняними барвами сяяла сонячна заграва.

Літо 1783 року видалося найспекотнішим в історії. Згідно з деякими джерелами, спека принесла сильні грози із градом, що міг побити й навіть забити худобу на полі. Така погода трималася, доки туман не розвіявся з приходом осені. Британський природознавець Гільберт Вайт, який жив у Сельбурні в Південній Англії, занотував, що влітку стояла така спека, що м’ясо у різниці заледве було їстівним наступного дня після забиття тварини.

Того ж року прийшла сувора й люта зима. Лише у Великій Британії від холоду загинуло понад 8000 осіб. Винахідник, науковець і письменник Бенджамін Франклін, посол США у Франції в ті роки, записав, що послаблене сухою імлою сонячне світло не могло достатньо нагріти поверхню Землі. Це призвело до того, що перший осінній сніг не розтанув, це лишень охолоджувало повітря, приносячи більше снігопадів. Франклін зробив правильний висновок щодо того, що туман прийшов з Ісландії, хоча його підозри й падали на вулкан Гекла, який де-факто цього разу не причетний. Виверження Гекли сталося кілька десятиліть тому, в 1766 році.

Інший бік Атлантичного океану також відчув наслідки виверження Лакі. Вздовж Східного узбережжя США середня температура впала на 4,8 °С. Південні штати замела потужна хуртовина, річку Міссісіпі в Новому Орлеані скувала крига, а Мексиканською затокою плавали крижини.

У Норвегії через холод, що йшов слідами виверження Лакаґіґару, сильно страждали люди. У Фінляндії у 1783–1784 роках панував голод. У Швеції справи йшли не ліпше. Шведський історик Карл Ґрімберг у 1921 році у книжці «Дивовижна доля шведського народу» пише про «Великий голод 1783–1784». Ґрімберг описує зиму 1783–1784, що видалася незвично суворою – ще й у березні «дороги окутував такий шар снігу, що їздити кінською запрягою було майже неможливо». Крига сковувала моря до травня, а озера аж до червня.

У Франції посуха, сильний дощ і руйнівний град декілька років поспіль зумовлювали неврожаї. Упродовж 1783-го та наступного року у Франції до болю бракувало їжі, водночас спостерігається різкий ріст бідності, через що в 1789 році починається Велика французька революція.

Точну й остаточну кількість опосередковано загиблих від виверження Лакі ми не дізнаємося ніколи. У будь-якому разі, підтвердженим фактом є спричинене виверженням катастрофічне та довготривале похолодання в усьому світі, а надто в Північній півкулі. Що також призвело до послаблення мусонів і зменшення кількості опадів у Північній Африці, на Аравійському півострові та в Індії. Наслідки нечуваного природного явища могли вкоротити віку цілих п’яти-шести мільйонів людей. Коли так, то Лакаґіґар можна вважати найбільш руйнівним вулканічним виверженням, що ставалося в наш час.