Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Ручка у неї була маленька, як і зріст, пальчики — без манікюру, з обгризеними нігтями… Хоч як пристойно одягни цю чекістку, її пролетарське походження приховати було складно.
Сибілла відчула, як сміх підступає їй до горла. Ці обгризені нігті! Цей розлючений вираз обличчя агентки ОДПУ! Тільки б не розсміятися! Тільки б не розсміятися!..
Раптом лють Воскресенської затихла так само раптово, як і спалахнула.
— Вот что, — проказала вона тихо, змовницьки, наче до давньої подруги. — Ты пригласишь его к себе! Сюда!
— Кого? — перепитала Сибілла. — Мак-Миллана? — Вона гортанно розсміялася і захитала головою: — Он не придет! Он уже несколько недель не показывается в клубе!
— Значит, ты будешь более настойчива, более убедительна! — повторила Воскресенська. — Ты сделаешь все от тебя зависящее. Не мне же тебя учить… И он придет! Иначе… За твою жалкую жизнь никто не даст и ломаного гроша!
Сибілла нервово ковтнула повітря.
— Зоя, почему ты мне все время угрожаешь? Почему запугиваешь меня все время? Мы же… мы же на одной стороне! Мы занимаемся одним и тем же делом! Мы…
— Не сме-е-е-ей!!! — гукнула Воскресенська. — Не смей, позорная шлюха, сравнивать меня с собой! И умничать не смей! Мы с тобой не одного поля ягоды! Либо завтра вечером, около полуночи здесь будет твой британский журналист, либо твой посиневший труп утром выловят из Сунгари…
Сибілла стулила повіки, ніби відгородилася від розлюченої мегери Воскресенської, і глибоко вдихнула повітря.
Ці погрози вона чула вже не вперше. Тож і реагувати на них треба спокійно. То у неї метода така — залякати, загорланити вуха і мозок. Чого іще могла навчитися Зоя Воскресенська, з чотирнадцяти років працюючи у ВНК? Та й зараз ще зовсім молода, але люті й ненависті їй не позичати! Чого можна чекати від Зої, з молодих нігтів вихованої на подібних ідеалах?
— Вот что еще… — озвалася Воскресенська знову. — Пока я тут с тобой беседую, товарищи разгружают ящики…
— Какие еще ящики? — здивовано поцікавилася Сибілла. — Зоя… Мы так не договаривались… Это…
— А мы с тобой вообще ни о чем не договаривались, — відрізала та. — В генконсульстве такое хранить тепер небезопасно, в конторе синдиката — тоже… Кто знает, чем эта заваруха завтра для нас обернется. А подвал твоего борделя очень даже подойдет!
Сибілла закліпала очима.
— Хоть скажи мне, что в этих ящиках? — благально промовила вона. — Если вдруг китайская полиция нагрянет — я должна знать, из-за чего рискую…
— Если китайская полиция нагрянет, — Воскресенська поблажливо усміхнулася, погладила Сибіллу по мокрому волоссю, — мы тебя знать не знаем. Ты же у нас кто? Англичанка! Так ведь, леди Чеддерс? Не переживай, пока твой клуб связан с именем твоего английского лорда, никто тебя в Харбине не тронет. Кроме нас, разумеется. Знать, что в ящиках, тебе не обязательно. Да и вообще лучше не знать. Собирались на днях все это добро отправить в Москву, не успели. Ничего, в ближайшее время товарищи найдут способ вывезти все это отсюда. Так что сиди и помалкивай…
Сибілла мовчки кивнула.
Усе, що вона могла демонструвати у присутності Зої — це німий послух.
А Воскресенська підійшла до вікна, відсунула важку портьєру, глипнула крізь скло у внутрішній двір будівлі.
За вікном уже розвиднілося.
— Пора! — мовила вона. Обернулася, глипнула ще раз на Сибіллу Чеддерс своїм гострим, як бритва, поглядом. — Ну, будь умницей.
Сибілла знову мовчки, покірно хитнула головою.
Воскресенська попрямувала до дверей. За якусь мить стукіт її підборів віддалився і стих, а Сибілла усе ще сиділа у ванній кімнаті на стільці, намагаючись зібрати докупи розгублені думки…
Отже… Зоя бажає, щоб вона заманила у пастку Алекса Мак-Міллана! Алекса, її останню і єдину надію вирватися з цього пекла! Що чекає на нього — неважко здогадатися. Якщо китайська поліція увірвалася до генконсульства завдяки його інформації, якщо він справді дізнався про підривну діяльність товаріщєй Воскресенської… Власне, мертве тіло уже нічого не скаже, а місцева поліція буде надто заклопотана, щоб розслідувати вбивство британського журналіста. Так, до справи може підключитися британське консульство, зрештою, його друзі вимагатимуть розслідування, але чи дасть це якийсь результат? Та й чи буде тіло? Чи залишать товаріщі Воскресенської від нього бодай щось? Сибілла пам’ятала заповнені вапном та водою глибокі ями, куди скидали тіла розстріляних. Така суміш роз’їдала мертву плоть, не залишаючи від неї сліду… Швидше за все, вирішать, що Алекс Мак-Міллан просто подався кудись із Харбіна!