Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
До того ж він веде достатньо вільний та забезпечений спосіб життя — що дивного у тому, що заможний журналіст вирішив податися з гамірного Харбіна у мандри в пошуках нового цікавого матеріалу, не ставлячи нікого до відома?
Страшне видиво скривавленого, напівроз'їденого вапном тіла Алекса стояло перед очима так виразно, що Сибілла аж головою струсонула.
Ні, вона не чекатиме більше ні хвилини!
І так достатньо часу втрачено! Зараз вона одягнеться і піде до нього… До Алекса Мак-Міллана! У такий час він має бути у своєму номері. Вона одягнеться якомога простіше, та й хто упізнає у ній Сибіллу Чеддерс без потворних білил на обличчі?
Навіть якщо він там, у своєму номері не один, навіть якщо не сам…
Вона мусить побачити його! Мусить попередити! Чого варте тоді її нікчемне життя?
Ранкові візити кур’єра, який приносив свіжу кореспонденцію та путівники для британського журналіста Алекса Мак-Міллана, у готелі «Харбін» уже давно нікого не дивували. Цей чоловік підробляв де тільки міг і, певно, здобув прихильність заможного британця, раз удостоївся честі працювати на нього.
Консьєрж узяв з його рук пакунок із газетами, журналами і конвертами та посміхнувся у відповідь:
— Усе як завжди? Не турбуйтеся, обов’язково передам усе містеру Мак-Міллану особисто у руки.
Чоловік поправив нового кашкета і приязно усміхнувся у відповідь. Він геть не розумів англійської і заледве знав кілька фраз французькою. Ті іноземні слівця, які раніше час від часу він полюбляв вставляти у свою і так вельми барвисту мову, були зовсім не виявом його лінгвістичних талантів, а радше умінням пристосуватися та відволікати увагу.
Китайські та японські ієрогліфи Бендер запам’ятовував за виглядом, як малюнки, а назви ресторацій, де він продавав свої путівники, довго і старанно зубрив напам’ять. Однак у даному випадку привітності консьєржа та шанобливо проказаного ним імені «Мак-Міллан» було достатньо, щоб Остап Бендер зрозумів — вони вкотре порозумілися!
Вже повернувшись і ступивши крок до виходу, Бендер раптом застиг на місці.
Жінка, яка увійшла до готельного холу, видалася йому на диво знайомою. Дуже знайомою…
Її обличчя, ледь приховане за блакитним серпанком короткої вуалі, що, звисаючи із модного капелюшка, тремтіла при кожному її подихові, він уже десь бачив! Її витончена постать у блакитному костюмі-двійці, руки — у білих мереживних рукавичках — о-о-о, Бендер був готовий закластися — незнайомка була йому знайомою… Тільки звідки він міг знати таку вишукану леді?
Вона видавалася схвильованою, навіть трохи розгубленою. Роззирнувшись, молода жінка на мить застигла посеред холу, а потім впевнено попрямувала до консьєржа. Пройшла повз Бендера, не удостоївши його навіть поглядом, наче він був порожнім місцем. Остап мимоволі сповільнив крок.
Незнайомка привіталася. Вона розмовляла англійською, тож Бендер, звісно, не второпав ні слова. Та раптом почув знайоме «містер Мак-Міллан»… і цього було достатньо, щоб він зупинився й обережно озирнувся назад.
Пані щось говорила консьєржу, а той люб’язно, як і належить вишколеному готельєру, відповідав.
Пані, з усього видать, поспішала. Її черевички нетерпляче зацокали услід консьєржу, який, напевно, запропонував їй супроводити до номера… містера Мак-Міллана.
Остап нервово потер лоба. Заплющив очі… так споглядати внутрішнім поглядом образ цієї жінки йому було легше.
Думай… Думай! Звідки ти її знаєш? Звідки?
Видіння стало настирливим. Остап Бендер відчув, як у голові заскрипів мозок, витягаючи зі своїх закапелків спогади…
Звідки він її може знати? Таке знайоме обличчя! Такий знайомий погляд! ЗВІДКИ?
І раптом… Остапа Бендера накрило.
Він застиг, як укопаний, ляснувши себе по лобі від несподіванки…
Він зрозумів, звідки знає її. Він зрозумів, чому так боляче різонуло мозок! Він… упізнав її!!!
— Містере Мак-Міллан… Вибачте, що турбую вас… Леді сказала, що ви чекаєте на зустріч із нею і попросила провести її до вашого номера…
Консьєрж винувато усміхнувся, не зводячи зі Шведа запопадливого погляду.
Марко, прочинивши двері трохи ширше, угледів за консьєржем… Сибіллу Чеддерс!
Його домашній вигляд у халаті і нічній піжамі змусив Сибіллу стрепенутися.
Вона нервово гризла губи, благально дивлячись на нього, щоб він не видав її обману.