Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Исторические детективы » Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3

Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:

1933 рік. В Україні збирає гіркі жнива Голодомор. Зелений Клин може стати головною опорою українців у боротьбі проти радянської окупації, «аби тримати Москву у шаху». А тим часом Стара Європа у передчутті нового неминучого лиха, бо у надрах Веймарської республіки поволі спинається на ноги гітлеризм…
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 157
Перейти на страницу:

— Прикройся, «венера»! — зневажливо і хрипко проказала та. Підступила ближче, вхопила рушник і кинула його просто в обличчя Сибіллі. — И разговаривай со мной по-русски!

Сибілла знервовано вхопила рятівний шмат матерії, швидко загорнулася у нього.

— Хорошо… — повторила Сибілла. — Я поинтересовалась, что привело тебя ко мне в такую рань. Да еще совершенно одну. Уж извините, товарищ Воскресенская, но здесь не одна из ваших чекистских контор.

Гостя зблідла, але взяла себе в руки. Терпляче дочекалася, поки Сибілла накине халат, і нарешті промовила, наче випльовуючи кожне слово:

— Ты, подстилка буржуйская, якшаешься здесь со всеми от русских до китайцев! Знаешь, что позавчера было совершено нападение на советское генконсульство? Почему от тебя не получили даже намека о предстоящих облавах? Почему свою работу не делаешь? Для чего мы тебя, крысу бездомную, содержим?

Сибілла голосно розсміялася.

— Зоя… Ты в своем уме? Откуда же мне знать было, что подобное произойдет? Китайцы приходят сюда поиграть в карты, с девушками развлечься, а не излагать мне, где произойдет следующая облава!

Воскресенська видихнула з притиском крізь дрібні зуби. Однією рукою вхопила Сибіллу за горло, а іншою знову полізла до розстібнутої сумочки.

Сибілла налякано скосила погляд униз, та Воскресенська замість зброї дістала із сумки зігнуту вдвоє газетну рурку.

— Знаешь, что это? — гаркнула вона. — Знаешь, сука?

Сибілла скосила погляд убік.

Воскресенська, не відпускаючи шию Сибілли, енергійно затріпала рукою, розпрямляючи ту газетну рурку, і тицьнула розгорнуту сторінку Сибіллі просто перед очі.

— По-английски, говоришь, умеешь? Читай, читай! А потом сожрешь эту газету. Ей-6огу, сожрешь!

Сибілла ледве вдихнула повітря, закашлялася. Воскресенська трохи послабила хватку і знову тицьнула газетною сторінкою Сибіллі в обличчя.

То був щоденний ранковий випуск «Норд Чайна Дейлі Ньюз». «Маньчжурія у червоних пазурах»… — прочитала Сибілла промовистий заголовок.

— Зоя… Зоя… — намагаючись вивільнитися з рук Воскресенської, благального промовила Сибілла. — Не понимаю, при чем здесь я? Откуда мне было знать, что произойдет в генконсульстве? Откуда мне было знать об этой газете?!

Воскресенська штовхнула Сибіллу на стілець. Та, боляче вдарившись об його ніжку, скрикнула, але слухняно сіла.

— Я тебе объясню, если ты делаешь вид, что не понимаешь, в чем дело. Эта английская газетенка, — Воскресенська знову затрясла газетою перед обличчям Сибілли, — эта английская газетенка вышла именно в тот момент, когда на территорию советского генконсульства ворвалась китайская полиция. Арестовали много наших товарищей! Изъяли много важных документов, листовки, печати… Улик достаточно, чтобы предъявить советскому правительству ультиматум и начать военные действия! Благо, что все ценности удалось вывезти раньше… Автор этой статейки — аноним, — гмикнула Воскресенська. — Но мы прекрасно осведомлены, с кем ты проводишь время. Этот британский журналист…

Алекс Мак-Миллан! Наши видели тебя с ним накануне произошедшего, ты выезжала отсюда в его автомобиле! Не много ли совпадений? Ты сливаешь ему информацию, которую должна поставлять нам? Ты решила завалить всю нашу работу? Говори-и-и! Откуда у этого британского щегла изображения наших листовок? Откуда у него столько информации?

Сибілла якийсь час сиділа тихо, не ворушилася, очікуючи, коли перша хвиля гніву Воскресенської спаде. Вона знала: у неї є шанс вижити, поки вона тут, на своїй території. Немає сумніву, що Зоя прийшла сюди не одна. Саму її бодігарти просто не впустили б до клубу. Безперечно, вона приїхала зі своїми мордоворотами, з контори совєцького нафтового синдикату, який лише слугував прикриттям для резидентури ОДПУ в Харбіні. Якщо Воскресенська поволоче її на одну з конспіративних квартир ОДПУ, назад вона, Сибілла, навряд чи повернеться живою…

— Зоя, Зоя… Не надо обвинять меня в том, о чем я понятия не имею… — з благанням у голосі проказала вона. — В клуб приходит много мужчин, Мак-Миллан один из них… Клянусь тебе! Он пригласил меня пообедать! Только и всего… Я согласилась, так как месяцами не покидала стен этого клуба… Я просто позволила себе расслабиться… Я… Ничего не завалила, я ему ничего не говорила! Клянусь тебе! Клянусь, Зоечка!

Ці жалібні благання лише ще більше розлютили Воскресенську.

— Ты врешь! Ты все врешь! Ты забыла, кем была и откуда я тебя вытащила? Ты забыла, что всем, что у тебя есть сейчас, ты обязана не своему британскому хахалю, которому ты сегодня и даром не нужна, а исключительно мне и товарищам?! — вигукнула вона. — Твоя жалкая жизнь — вот она где у нас! — Воскресенська підняла стиснутий кулак до Сибіллиного носа.

1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 157
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)