Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Отож і сьогодні, побувавши на телеграфі та відправивши «на редакцію» традиційне послання, Швед якийсь час ще кружляв містом, зупиняючись то біля книжкових крамничок, то біля театральних тумб.
Зрештою його новенький «Форд» зупинився на паралельній до пельменної «Донг-Фанг» вулиці. Тут Марко знову пройшовся пішки і нарешті опинився за столом перед геть змарудженим Бендером, що уже двічі встиг поснідати.
Замовивши традиційні китайські пельмені, саке та зелений чай, Швед запитально поглянув на старого авантюриста.
— Значит, вчера я снова околачивался возле почтамта, — тихо, без передмов почав він. — Там много приезжих: кто за своей корреспонденцией приходит, кто, наоборот, отправляет письма и телеграммы… Думаю, дай попробую со своими путеводителями, заодно и послушаю, о чем народ судачит… И вот, подъезжает, значит, почтовая повозка, — багатозначно продовжував він. — Я уже не раз ее видел там, загруженную до отвала дипломатической корреспонденцией, тщательно упакованными и запечатанными сургучом посылками.
— И? — проказав Марко із набитим ротом, уважно слухаючи, до чого веде Бендер.
— Так вот… Я подошел ближе. Ответственный пошел за грузчиками, а я заговорил с извозчиком, который разгрузку поджидал. Предложил, когда он освободится, угостить его в ближайшем питейном заведении, мол, хочу с его помощью свое дело продвинуть, — через почту, значит, свои путеводители распространять… Выпил он, закусил шанежками с мяском, — продовжував Бендер, — а я, значит, еще подливаю. И после третьей рюмки лед наконец тронулся! От него, голубчика, я узнаю, что все эти посылки он доставляет с одного и того же адреса.
— Какого именно? — промокнув серветкою губи Марко.
— Улица Яо-цзин, дом 22, — прошепотів Бендер. — Почему посылки в таком количестве, как и что в них — он понятия не имеет. Но вот только по адресу этому находится…
— Советское генконсульство, — мовив Марко.
— Именно! Советское генконсульство, — ствердно хитнув головою Бендер. — Только вот еще в чем странность: мой новоиспеченный знакомец оказался не из простых. Грамотным оказался, из бывших владивостокских инженеров. Здесь, в Харбине, долго маялся без работы, пока не устроился всеми правдами и неправдами на харбинский главпочтамт корреспонденцию возить. Языкам он оказался обученным и очень удивился, почему это посылки все из советского генконсульства, а надписи на сургуче — на японском и английском. Да и адресаты этих посылок — по всему Дальнему Востоку…
Марко примружив очі.
— Вы имеете в виду, Бендер, что посылки, поступающие из советского генконсульства, вот так незатейливо выдаются за иностранную корреспонденцию и рассылаются по всей Маньчжурии? — перепитав він.
— Именно! — вигукнув Остап Бенедер. — Именно так! Но и это еще не все! Вчера я попросил его — за определенную плату, конечно, — сделать небольшой конфуз… Якобы нечаянно обертка одной из посылок повредилась. Словом, посмотреть, что там. И вот что внутри оказалось…
З цими словами Бендер сягнув рукою до свого портфеля, дістав звідти ще один путівник і подав Маркові.
Усередині буклета лежали зіжмакані аркуші. Дрібні стежинки ієрогліфів, значення яких Марко не розумів, доповнювали цілком зрозумілі агітаційні комінтернівські сюжети братання китайських і радянських робітників на тлі профілю Леніна, кумачеві прапори з російськомовними надписами «Долой империализм! Грядет мировая революция!»…
— Это все? — поцікавився Марко, ховаючи агітки собі до кишені.
Остап Бендер ствердно кивнув.
— Однако вы поиздержались, друг мой, на этого извозчика, — Швед дістав купюри, вклав їх до путівника і передав Бендеру. — Здесь компенсация ваших затрат и усилий, а также еще немного, если придется снова с этим добрым человеком посидеть в питейном заведении.
— Или оплатить его услуги, — додав Бендер.
— Или оплатить его услуги, — погодився Швед.
За кілька днів травень добігав до кінця.
І хоч на вулицях міста витало похмуре напруження, воно не могло зіпсувати ясну блакить харбінського неба та свіжі сонячні ранки чи зупинити пожвавлення на набережній.
Тут, куди не ступи, зі своїми тацями вешталися торгівці солодощами та сувенірними дрібничками; піщані пляжі у пошуках вдалих фотографічних кадрів заполонили заможні відпочивальники з новомодними «ляйками»[5] на шиях.
Закохані парочки неспішно прогулювалися уздовж берега, ховаючись під час поцілунків за бамбуковими різнокольоровими парасольками.
5
«Ляйка камера» (нім. Leica Camera) — німецька група компаній, що колись називалася Ernst Leitz GmbH, а зараз розділена на три виробництва — Leica Camera AG, Leica Geosystems AG, та Leica Microsystems GmbH. Виготовляє відомі на весь світ фотографічні камери, мікроскопи, оптичні та геодезичні прилади. «Ляйка» першою випустила 35-міліметровий фотоапарат. Leica — скорочення «Leitzsche Camera» (ЛЯЙтцівська КАмера, за ім’ям підприємця Ернста Ляйтця).