Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Швед тихо розсміявся.
— Сибілло… Я увечері буду у тебе. Не говори дурниць, ніхто мені нічого…
— Я знаю точно… Я знаю цих людей, — гаряче зашепотіла вона. — Ці люди вдають із себе працівників совєцького нафтового синдикату… Але насправді…
— Що насправді? — перепитав Марко.
— Насправді вони… То радянські шпигуни. То все чекісти! Алексе… Я… я прийшла не тільки для того, аби побачити тебе. Але й щоби попередити тебе. Вір мені! — по її блідому обличчю покотилися сльози. — Чуєш, вір!
— Сибілло… що з тобою? — насторожено перепитав він. — Ти мені щось не договорюєш? Якісь натяки, плітки твоїх дівчат із клубу… Може, краще розповіси усе, як є?
Вона мовчала, знічено прихилившись до його плеча.
— Сибілло…
— Усе, що я скажу, буде проти мене… — мовила вона. — Та нехай… Я усе розповім. Якщо ти будеш зі мною, обіцяєш допомогти мені… Забрати мене звідсіля…
Він мовчав.
— Я би радий допомогти, але не знаю, наскільки я можу довіряти тобі, Сибілло… — проказав нарешті. — Я майже не знаю тебе… Якими б ніжними не були мої почуття до тебе, як пристрасно я б не бажав тебе, але… Сибілло, я тебе не знаю… Я не знаю, хто ти, звідкіля взялася у Харбіні, чому просиш допомоги, якщо сама — англійка, а отже давно могла звернутися до Британського консульства по допомогу… Хай як я жадаю тебе… та існує ще здоровий глузд, який підказує мені, що перш ніж поринути у стосунки із тобою, я маю…
— Так… Ти істинний британець, Алексе, — зітхнула леді Чеддерс. — Розсудливий і мудрий… І ти маєш право знати мене ближче, якщо справді маєш до мене почуття…
— Люба Сибілло… — Марко узяв її руки в свої. Тонкі тремтливі пальці були затягнуті у біле мереживо — ті самі рукавички, які він їй подарував. — Я справді зараз мушу йти. Розумієш? Мені треба привести себе до ладу та іти у справах. Але увечері… увечері я буду в тебе. Що б там не сталося, я прийду. Не виходь сьогодні до зали. Нехай твій охоронець проведе мене просто до твоїх апартаментів… Я не боюся твоїх чекістів. У мене теж є зброя і друзі, на яких я можу покластися. Але ти маєш бути абсолютно відвертою і чесною зі мною. Інакше… я не зможу тобі нічим допомогти.
У погляді леді Чеддерс крізь сльози майнуло легке розчарування. Швед не міг не помітити його. Він нахилився до неї і поцілував. Уперше. Довго і ніжно. Так, як мав би поцілувати жінку своєї мрії закоханий і на все готовий заради того кохання чоловік.
Так, мабуть, уперше він цілував Елізабет тоді, у Стамбулі.
Відчув, як вона зм’якла у його руках, стала слухняною, набула форми його обіймів, наче злилася з ним.
Відчув доторк її стегон і грудей. І раптом відчув шалене, непереборне бажання. Бажання володіння жінкою. Без обличчя, без імені… Просте, чоловіче, самецьке…
Він ніколи навіть особливо не замислювався над тим, бо його єдина жадана жінка мала і форму, і образ, й ім’я. Цю нішу, як і думки, завжди займала Елізабет… Але зараз, коли відчув у обіймах іншу… Ні почуттів, ні трепету. Єдино — голе бажання.
— Іди, Сибілло, йди, — ледь вичавив із себе. — Йди, люба.
Вона ще цілувала його у відповідь, торкалася його рук. І відірватися від неї було важко.
— Іди… — прошепотів їй у губи. — Чекай мене увечері…
Леді Чеддерс знехотя відступила. Підняла з підлоги свій капелюшок. Кинула поглядом на Марка.
— До зустрічі… — промовила і за мить зникла за дверима.
Його поцілунок заспокоїв її.
Марко закинув голову, глибоко видихнув.
Годинник показував восьму. Десь за півгодини на Набережній у ресторації колишнього російського яхт-клубу на нього мав чекати Морланд.
Усе ще у піжамі й халаті, Марко був попрямував до ванної кімнати, щоб швидко поголитися і прийняти душ. Треба було поспішати. Ранок почався вельми обнадійливо і, можливо, сьогодні, якщо усе піде як слід, він зможе поставити крапку у своєму завданні щодо Семпілла… І усе скінчиться. Він нарешті повернеться додому! Так… Сьогодні усе має скінчитися! Леді Чеддерс майже готова. Якщо докласти зовсім трохи зусиль…
— Тварина ти, Шведе! — промовив сам до себе. — Натурально, тварина. Навіть не смій думати про таке. Ти просто хочеш жінку, не більше. Тримай себе у руках!
У двері номера знову постукали.
— Дідько! — тихо вилаявся Швед. — Що за напасть сьогодні така?
Стукіт у двері повторився, цього разу тихіше. Потім тихе шарудіння і голос:
— Это я, господин Мак-Миллан, Бендер…
— Еле дождался, когда она уйдет. Уже думал — как бы не случилось чего… — промовив Остап Бендер, тільки-но опинився у номері Шведа. Він був геть захеканий, — мабуть, швидко підіймався сходами.