Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Свіжопофарбовані до весни пароплави, білосніжні яхти та човни снували широким, звивистим руслом Сунгарі, сміливо розсікаючи брунатно-мутну товщу ріки.
Особливо вражаюче виглядали на воді традиційні джонки, чиї вітрила кольору червонястого пергаменту нагадували пошарпані крила міфічних китайських драконів.
Вибравшись на зустріч із Джейкобом Морландом, Марко відчув, наче важкий непідйомний тягар ліг йому на груди, заважаючи дихати, відчувати, думати.
Він не бачив її уже три місяці. Не чув її голосу.
Обличчя Елізабет чи не щодня ввижалося йому серед перехожих на вулицях Харбіна, а тут, на залитій сонцем набережній, серед веселого сміху і розмов незнайомих людей його раптом накрив такий сум за Лізою, аж грудка у горлі стала. Із болем подумав, що зовсім не пам’ятає личка маленької Маргарити, яку і на руках потримати досхочу не встиг. Взагалі не пам’ятає… Щось примарне, загальні риси, маленькі дитячі долоньки і ніжки, біленька мереживна ковдрочка… Ото й усе.
Морланд запізнювався, хоч мав бездоганну звичку приходити на зустрічі раніше на півгодини. Та не цього разу.
Нарешті він з’явився, крокуючи геть непрогулянковою, поспішною ходою з протилежного боку набережної. У руках тримав згорнуту трубкою газету. На завжди спокійному обличчі лежала тінь занепокоєння.
— Перепрошую за спізнення, — проказав відривисто, — але я мав дізнатися, що там сталося. Китайська поліція годину тому увірвалася до радянського генконсульства, мій друже… Отак!
Марко тільки бровами зарухав.
— Невже? Отже… почалося.
— Так, почалося, — продовжував Морланд. — До того ж дуже цікаво. Наші радянські колеги якраз були зайняті тим, що палили документи. Китайцям довелося більшість тих документів рятувати, витягували просто з полум’я…
— І надибали щось суттєве?
— Аякже, — Морланд ледь розтягнув губи у холодній посмішці. — Серед захопленого майна були знайдені вельми майстерно виготовлені печатки. Ними запечатували листи і посилки із совєцькими пропагандистськими матеріалами, видаючи їх за американську, британську та японську поштову кореспонденцію…
— І британське посольство уже виказало своє невдоволення? — поцікавився Марко, скоса поглядаючи на Морланда.
— Аякже, — знову мовив той. — І не тільки ми. Янкі лютують. А японці… Як ви розумієте…
— Так, кому-кому, а японцям цей конфуз повністю розв’язує руки.
— Усе було обставлено дуже добре, — продовжив Морланд, нарешті розгортаючи газету, яку тримав у руці. То був ранковий випуск «Норд Чайна Дейлі Ньюз» з отакенною передовицею під виразним заголовком «Маньчжурія у червоних пазурах»… Нижче красувалися зображення радянських агіток.
— Щоб дізнатися подробиці, я зателефонував до редакції, — продовжив Морланд. — Мені відповіли, що усі матеріали було подано анонімно. А у той самий час до харбінського радянського генконсульства увірвалася китайська поліція. Уявіть собі, під приводом того, що у ньому у ту мить начебто проводиться зібрання Комінтерну. Арештували близько вісімдесяти чоловік. У тому числі і співробітників консульства — радянських дипломатів. Феєрична робота!
— За таке справді варто випити, — хитнув головою Марко.
Морланд уважно подивився на Шведа.
— Алексе… Ця ваша провокація досить ризикована, хоч, не приховую, на руку усім. Якщо буде загострення — совєти втратять ініціативу. А значить, і КВЖД скоро повністю опиниться в руках у китайського уряду…
— І я так думаю, — погодився Швед. — Нам тільки й залишиться, що дочекатися розірвання Китаєм дипломатичних стосунків із СРСР, — він за звичкою потер чоло. — Звісно, можуть початися арешти радянських працівників залізниці, — додав він, — на ґрунті того, що вони займаються комуністичною пропагандою. Шкода, постраждає стільки безневинного люду…
— Нехай про це думають радянські дипломати, Алексе… — поплескав Шведа по плечу Морланд. — То не наша справа. Зрештою, ті, хто має глузд у голові, нізащо не повернеться до совдепії. Світ он який широкий… А ви… будьте обережні. І пам’ятайте: у разі чого я зможу організувати вам терміновий вихід із Харбіна.
Вона вже й сама не знала, на що сподівається. Уперше за довгий час у її думках панувало цілковите сум’яття. Ніби в голові пробили отвір і замішали мізки ложкою в одну в’язку сіру масу.
Що вона собі думає? Ким себе уявила?
Однак безкінечне очікування візиту Алекса до клубу чи бодай звісточки від нього з кожним днем ставало усе нестерпнішим і зводило її з розуму. Змушувало забути, як усе є насправді…