Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:

Том, який ви тримаєте в руках, є продовженням тритомника «Проект Україна: Архітектори, виконроби, робітники». Він містить унікальні для україномовного середовища тексти, написані в різні роки та в різних країнах тими, хто називає себе «вільними мулярами». Різні за обсягом та присвячені різним темам, вони дають якщо не цілісне, то, бодай, деяке уявлення про те, що обговорюється за щільно закритими дверима масонських храмів у Сполучених Штатах Америки, Італії, Польщі, Великій Британії, Ізраїлі, Туреччині, Угорщині, Франції, Україні та в інших країнах. Пізнати масонський, як і будьякий інший світ можна тільки «зсередини», тож наведені тексти є лише дрібними крихтами величезного пазлу, абрис якого хіба починає ледь-ледь проявлятися крізь морок невігластва, неуцтва, ненависті, упереджень, якими переповнений морок буденного світу.
1 ... 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 86
Перейти на страницу:

Однак, у вищих імперських колах існували й інші погляди на «польське» та «українське» питання в контексті назрілого переформатування двоєдиної монархії. Антиросійські погляди наступника престолу Габсбургів Франца-Фердинанда були відомі українським діячам. «Таємним політичним радником» ерцгерцога був о. Тит Войнаровський, «довголітній адміністратор маєтків» Предстоятеля Української греко-католицької церкви Митрополита Андрія Шептицького.

Головний мотив інтересу Франца-Фердинанда до «української проблеми» — намір у разі сходження на престол реформувати «двоєдину» Австро-Угорщину у «триєдину» монархію. Третьою рівноправною частиною мала бути сформована «хорватсько-південно-слов’янська» держава. Всі ці плани в один момент перекреслила куля Гаврили Принципа.

Тим не менше, і після сараєвського пострілу головна мета — «тривале послаблення Росії» продовжувало залишатися «головною метою» Австро-Угорщини у війні. В практичній політичній площині це, зокрема, означало зацікавленість Габсбургів у створенні на території Росії окремої української держави, але без Східної Галичини. В цьому пункті престол та австрійський український політикум принципово розходилися.

В цьому контексті важливо пам’ятати, що Австро-Угорщина (Österreich-Ungarn), на відміну від Російської імперії, була не централізованою, а конфедеративною монархією. Її повна офіційна назва «Королівства і землі, представлені в Рейхсраті та Землі Священної Угорської корони Святого Стефана» («Die im Reichsrat vertretenen Königreiche und Länder und die Länder der heiligen ungarischen Stephanskrone»). Тобто вона складалася з двох держав — власне Австрії та власне Угорщини, об’єднаних в т. зв. «дуалістичну» державу на чолі з «Кайзером та Королем» (Kaiser und König, скорочено K. K.) з династії Габсбургів.

Кожна з двох частин їх імперії мала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент. Австрійський парламент Райхсрат (Reichsrat) складався з двох палат — верхньої (палата панів, Herrenhaus) та нижньої (палата депутатів, Abgeordnetenhaus).

Напередодні І Світової війни верхня палата, т. зв. Палата Панів, складалася з 291 постійного члена: 14 ерцгерцогів, 18 архієпископів та єпископів (серед них — 5 князів-архієпископів, 5 архієпископів, 8 князів-єпископів), 90 з числа аристократів-землевласників та 169 довічних (подароване членство). До слова, членом саме цієї Палати був Митрополит Андрей Шептицький. Нижня палата нараховувала 516 депутатів, які обиралися за куріальним принципом всіма підданими імперії — чоловіками, старшими за 24 роки. Депутати від Королівства Галичини та Герцогства Буковини — українці за походженням — об’єднувалися в парламентський «Клюб» — Українську Парляментарну Репрезентацію. Діяла вона на підставі власного статуту від 8 листопада 1916 р. В цьому документі йшлося, зокрема про таке: «1. Всї українські парляментарні посли та члени палати панів з Галичини без огляду на партії творять один клюб парляментарний, якого назва: «Українська Парляментарна Репрезентація». 2. Цїллю сеї парляментарної клюбової орґанїзації є заступати український нарід як цілість в парляментї та поза парляментом, а зокрема в теперішну пору оборона національних інтересів українського населення Галичини, загроженого заповідженим відокремленєм Галичини»[57].

Отже, питання про майбутній державний статус ВСІХ етнічних українських земель було предметом гострих дискусій в австрійському політикумі, зокрема українському. Наслідок, як завжди і всюди буває в таких випадках, не забарився. Від керівництва Українською Парляментарною Репрезентацією були усунені «поміркована» фракція в особі барона Миколи Василька (представляв Буковину) та Костя Левицького (представляв Галичину) та ін., які обстоювали необхідність україно-польського діалогу в питаннях про можливу майбутню долю всієї Галичини, а не тільки «української» її частини.

Кермо перейшло до рук радикально антипольські налаштованих Лева Бачинського, Євгена Олесницького, Євгена Петрушевича, Ю. Романчука.

вернуться

57

https://zbruc.eu/node/59270

1 ... 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 86
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)