Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
В другій частині цієї розвідки ми, на прикладі конкретних дій основних політичних гравців, які діяли на більшості території сучасної України, спробуємо дослідити коректність або хибність викладених тез.
Частина II
1917 р. Хроніка
На Західному театрі військових дій (ТВД) продовжувалася «необмежена» підводна війна, оголошена Німеччиною 1 лютого. Військові дії на інших ТВД практично не проводилися, «центр ваги операцій цього періоду ліг виключно на плечі англо-французів», «французький уряд висуває доктрину… боротьби на виснаження».
Таким був поточний зовнішній фон, на якому почали розгортатися події, які згодом дістали назву «Лютневої революції». О 6-й ранку 1 березня Київський міській голова, масон (далі — (м)) Ф. Бурчак прочитав телеграму, в якій його «брат», депутат Державної Думи О. Бубликов, підтверджував повідомлення голови Думи М. Родзянка про усунення від влади імператора Ніколая II та про перехід всієї повноти влади в державі до рук парламенту. Саме Ф. Бурчак та його однодумці-масони негайно провели збори осередку Всеросійського союзу міст (М. Біляшівський (м), А. Вязлов (м), Д. Дорошенко (м), Ф. Матушевський (м), А. Ніковський (м), Ф. Штейнгель (м), які ухвалили створити координуючий орган діючих в місті політичних партій та громадських організацій. Того ж дня ухвалу легалізували через управу Київської міської думи.
«…Многолюдное собрание представителей украинских местных и некоторых провинциальных организаций и групп …единогласно приветствовало образование нового правительства и постановило оказывать ему всяческое содействие».
Німецькі війська на Західному фронті розпочали плановий відступ на відстань 135 км. з лінії Нуарас-Суассон на т. зв. «лінію Зигфріда».
«…состоялось весьма многолюдное собрание членов различных украинских организаций. На собрании этом все организации объединились и вошли в состав комитета «Центральна Рада». … Собрание послало приветственные телеграммы председателю совета министров кн. Львову и министру юстиции Керенскому с выражением надежды, что в свободной России будут удовлетворены все законные права украинского народа».
У своїй першій відозві «До Українського народу! Народе український!» УЦР фактично обіцяє вибори на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права та висловлюється на підтримку федеративного принципу державного устрою майбутньої Росії.
УЦР ухвалила, що її «політично-національним мінімумом є домагання демократичної республіки для України, себто навіть Гетьманщини і цілковитої самостійності, коли се можливо».
Саме в цей день в рішеннях УЦР проявилися перші симптоми наявності двох, або навіть трьох несумісних між собою підходів до переустрою Російської держави.
До Києва із заслання повернувся М. Грушевський. Над будинком Педагогічного музею піднято жовто-синій прапор.
Газета «Вісті з Української Центральної Ради» спростовує рішення УЦР від 10 березня та вперше запроваджує в обіг неправовий, сегрегаційній термін «національні меншості»: «Українська Центральна Рада у Києві організувалася 4 березня, об’єднуючи українські організації на спільних домаганнях: територіальної автономії України з державною українською мовою, із забезпеченням прав національних меньшостей — росіян і інших».
З’їзд Товариства українських Поступовців висловився за автономію України у складі Росії, перейменував організацію на Союз українських автономістів-федералістів. Головою СУАФ обрано С. Єфремова (м), заступниками — В. Леонтовича (м) та А. Ніковського (м), членами тимчасового ЦК — В. Біднова (м), Д. Дорошенка (м), С. Ерастова, Ф. Матушевського (м), В. Прокоповича (м), О. Шульгіна.