Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Від 1917 р. як учасники цього візиту, так і всі без винятку дослідники обходять увагою зміст та сенс цих відвідин. Хоча, здавалося, питання щодо них лежать на поверхні.

Питання перше: з якого дива міністр озброєнь Франції відвідує саме Київ, який ніколи не був хоч скільки-небудь значимим центром військового виробництва — на відміну, скажімо, від Петрограда?

Питання друге: невже подорож за маршрутом Париж — Петроград — Київ він здійснив лише для того, щоби помилуватися київськими пагорбами? Як нам здається, візит його мав мету, аж ніяк не пов’язану з виробництвом міфічних озброєнь в Києві, а мав мету цілком іншу. А саме: безпосередньо ознайомитися із станом та перспективами українського націонал-соціалістичного руху, інституціолізованого в Центральній Раді. Це — по-перше.

По-друге, можна передбачити, що А. Тома мав би оцінити готовність Тимчасового уряду та УЦР якнайдовше утримувати Східний фронт.

По-третє, не можна виключити і того, що він міг бути важливим посередником у переговорах уряду та УЦР, виступити гарантом досягнутих ними політичних домовленостей. Якщо останнє відповідає дійсності, то можна стверджувати, що мети своєї в цьому пункті він та О. Керенський, нагадаємо, «масонський куратор України», не досягли.

Доказ, принаймні стосовно петроградської частини візиту, пощастило знайти у вже цитованій роботі В. Брачева. А. Тома, — пише дослідник, — та інший «видний» керівник «Великого Сходу Франції» соціаліст Марсель Кашен (в майбутньому — один з лідерів французьких комуністів) під час зустрічі з О. Керенським, «посилаючись на його масонську клятву 1912 р.», нібито «вимагали від нього не покинути Францію у біді та не укладати сепаратної мирової угоди з німцями»[59].