Вакансія на вбивцю
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-2938-54-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Вакансія на вбивцю». Краткое содержание книги:
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
— А якщо вони отямляться і побіжать до ментури?
— Нікуди вони не побіжать. Можеш забути про цей прикрий інцидент. Тим більше що і доказів тепер не існує. Ось дивись, яку цяцьку я собі придбав, — він витяг ножа і показав жінці. — Це справжній, мисливський. Як кажуть, справжній чоловік завжди повинен мати при собі сірники, мотузку і ніж. Тепер ти єдина, хто про все знає.
Попри жартівливий тон, Маргарита вловила погрозу в його словах.
— Ти мені погрожуєш? — запитала вона з легкою усмішкою.
— Кохана, ти єдина людина, якій я довіряю. Знаю, ти ніколи мене не зрадиш. І хоча тепер ти — єдина людина, яка може мені нашкодити, я сміливо ввіряю свою долю у твої руки. Хіба існує вищий прояв любові та довіри?
— Господи, Віталію! Я з тобою до кінця, — сказала Маргарита, намагаючись не думати, яким може бути кінець.
Авенір Дейкало ув’язався за Дементієм, коли той зібрався їхати на квартиру пані Назарук. У машині Дейкало просторікував про різні кримінальні випадки, свідком яких доводилось бути. Адже він частенько працював разом з карним розшуком. Майор ліниво відмахувався від нього, хоча й сам частенько надавав другові матеріал для друку. Але намагання журналіста вести паралельне розслідування Дементій сприймав досить скептично, а на всі спроби Авеніра підкинути йому якусь ідею про подальше розслідування відповідав:
— Ти ліпше крапай свої статейки, а ще краще — почни писати детективні романи. А ми вже якось собі потихеньку з Божою поміччю вестимемо слідство.
Такі поради не надто подобалися Дейкалу, але він любив байки, які під час їхніх нечастих задушевних бесід розповідав Микола. От і тепер, у машині, коли Авенір необережно висловив сподівання, що майор зараз своїм досвідченим оком побачить те, на що інші й уваги не звертають, і миттєво розкриє вбивство, оперативник відповів:
— Я ненавиджу ключі. Вони ні до чого мене не приводять. Ключ — це така річ, яку ас-детектив знаходить за підкладкою плаща у мертвого хлопця або в бачку унітаза. У дев’яти випадках з десяти такий ключ нічого не означає, але ас-детектив від нього приходить у захват, а всі присутні доктори Ватсони роззявляють від подиву роти.
Зустрічався я з одним молодим слідчим. Достойний був юнак. Навіть Майдан Незалежності не став би без лупи шукати. Так от, він казав мені, що детектив, який працює без ключа, схожий на хлопця, котрий зібрався на побачення з красунею, але забув забрати свої парадні штани з хімчистки.
Мене такий аргумент не переконує. Я би пішов на побачення у старих штанах або й зовсім без них. Звичайно, гостра складочка на холошах допомагає справити враження на даму, а чи зможеш ти справити враження у костюмі Адама — це залежить лише від тебе. Є багато чоловіків, у яких ця складочка така гостра, що нею можна різати хліб, але дівчата все одно чомусь утікають від таких хлопців, наче від вогню.
Єдиний раз у житті я мав справу з ключем. Тоді з якоїсь причини помер глава сімейства, його, лежачого на сходах власного будинку, знайшла безутішна вдова. Поки місцевий слідчий, сумний чоловічок з радикулітом, плоскостопістю і поганою вставною щелепою, обстежував приміщення за допомогою рулетки і лупи, я звернув увагу на банан, який лежав на підвіконні. Вже зібрався був його з’їсти, коли детектив зупинив мене. Не можна чіпати банан, сказав він, банан може бути ключем до розгадки. За його словами, особливе значення мав той факт, що фрукт був залишений на підвіконні.
Той мертвяк, котрий лежав на сходах і нічим уже не цікавився, гнув своє детектив, дуже любив банани і частенько їх уминав. Якщо я доторкнусь до банана, то порушу усю реконструкцію сюжету: як він спускався сходами, потягся за бананом, послизнувся і скрутив собі в’язи.
За десять хвилин «швидка» вже помпувала мені шлунок, позаяк у банані виявився миш’як у кількості, достатній, аби вбити Кінг-Конга. Таким чином справу було розкрито, і всі довідалися, через що помер цей чоловік.
Так непомітно за розмовами, вони доїхали до потрібного будинку.
Біля входу у підворіття стояла невелика юрба ґаволовів, яку намагалися втримати троє стомлених міліціонерів. Один із них, забачивши Миколу Дементія, пішов йому назустріч.
— Чому тут так темно? — запитав майор, поглянувши на занурений в морок будинок.
— Було коротке замикання, спрацював запобіжник. Зараз електрик поставить нову пробку, світло відразу з’явиться. Він перевіряє проводку. Але в нас є свічки.
— Отже, Калач мертвий, — констатував Дементій, заходячи в квартиру.