Вакансія на вбивцю
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-2938-54-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Вакансія на вбивцю». Краткое содержание книги:
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
Коли о першій годині ночі Іван Рудько привів Скорохода і Півторака до Дементія, той уже встиг двічі перелопатити свої нотатки.
Микола подивився на Півторака: огрядний, повновидий, засмаглий чоловік з чистими великими очима.
— Ви знаєте, як виглядає Гаранджа? — запитав він.
Півторак кивнув:
— Так, майоре. Я добре знаю в обличчя багатьох наших мешканців.
— Ви сьогодні бачили, як він виходив з номера, а потім повертався до себе?
— Так, майоре.
— Він заглядав у які-небудь інші номери, поки ви чергували?
Півторак на хвилину замислився:
— Він заходив у номер 730. Там, очевидно, живе його знайомий. Вони побалакали кілька хвилин. Потім Гаранджа повернувся до себе, а тоді знову вийшов, викликав ліфт і поїхав униз.
Дементій і Дейкало перезирнулися. Майор напружився.
— А він точно заходив у 730-й номер?
— Я в цьому абсолютно впевнений, майоре. Навіть записав це собі у записник.
— І це було до того, як ми почали обшукувати номери?
— Так.
Микола Дементій зітхнув:
— Добре, ви вільні. Можете йти.
Коли пішов Сергій Півторак, Микола Дементій повернувся до Скорохода:
— Ти знаєш Віталія Гаранджу?
— Ні, майоре. Я його ніколи не бачив.
— Йому під сорок, високий, стрункий, білявий, з білявими вусами. Очі світлі, дивиться зверхньо. Майже постійно ходить у темних окулярах, — сказав Микола Дементій. — Поки ти стежив за квартирою Назарук, не бачив кого-небудь, хто підходив би під такий опис? Можливо, він був не один, а з жінкою?
Скорохід насупив лоба, пригадуючи, потім заперечливо похитав головою:
— Ні, майоре. Я не помітив нікого схожого. Двох або трьох чоловіків привели у квартиру молоденькі жінки. Я шукав Калача і тому не звертав особливої уваги на парочки.
— Добре, йдіть.
Коли Скорохід пішов, Микола Дементій звернувся до Дейкала:
— Принаймні тепер ми точно знаємо, що в Гаранджи була можливість підкласти намистину і взяти шнур у 730-му номері. Я не стверджую, що він це зробив, але міг зробити, чи не так?
— Слухай, Миколо, — заперечив Авенір Дейкало. — По-моєму, ти даремно гаєш час на цього чоловіка. Його подруга Маргарита була з ним у номері на час смерті дівчини. Чи не хочеш ти сказати, що вона теж якось пов’язана з цією історією? Та й який мотив може бути у режисера?
— Ну мотив все ж є. Він і сам не приховує, що вони посварилися у барі напередодні.
— Я думаю, що якби кожного разу, коли чоловік діставав відкоша від жінки, він вбивав її, то весь Хрещатик був би вимощений трупами.
— Не скажи. Все залежить від того, який це чоловік і яка жінка. Один лиш утреться і піде шукати собі іншої подружки. А є такі, що затаяться і чекатимуть кілька років, щоб потім усе ж помститися.
— Гаранджа, звичайно, справляє враження чоловіка, який звик домагатися свого, але…
Микола Дементій зупинив його жестом і дуже уважно подивився на телефонний апарат.
— Зажди секунду, — перебив він приятеля. — Здається, зараз нам вдасться розв’язати наші проблеми, якщо не всі, то принаймні більшість. Коли Гаранджа був у цій кімнаті востаннє, то збирався потелефонувати з мобільного, а я запропонував йому скористатися стаціонарним телефоном. Ти знаєш, люди страшенно люблять економити на дрібницях, тому він пристав на мою пропозицію. А тепер для особливо кмітливих: чи залишились його пальчики на апараті? На це навіть ти відповіси: аякже. Тепер питання друге: а чи не порівняти нам ці пальчики з відбитками на намистині й на монеті, яку було підкладено у цоколь патрона лампочки у квартирі потерпілої Назарук, що призвело до короткого замикання. Найкмітливіші скажуть: обов’язково. Тому я зараз викличу мого любого друга Гімпеля.
Іван Рудько підхопився і вибіг з кімнати.
Микола Дементій закурив ще одну сигарету й зручніше вмостився у кріслі. У нього боліла голова, смертельно кортіло спати, але він намагався не розслаблятися.
За той час, поки шукали експерта, Гаранджа зміг непомітно вислизнути з готелю, не зустрівши дорогою нікого, крім Павла Дзюбенка.
Вже о другій ночі Гімпель зайшов до майора, де сидів і невтомний Дейкало. Як тільки Микола побачив експерта, відразу ж вказав на телефон: