Вакансія на вбивцю
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-2938-54-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Вакансія на вбивцю». Краткое содержание книги:
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
Вихід був заблокований чоловіками, які штовхалися у дверях, намагаючись вийти один поперед одного. Деякі навіть пропонували гроші оперативнику, але той стояв непохитно. «Ну, — посміхнувся Гаранджа, — непогано все складається. Але зараз треба якимось чином зникнути звідси». Він вийшов у коридор, дістався до шафи і відкрив вхід у потайну кімнату — треба, щоб менти знайшли Геннадія Калача.
І саме цієї хвилини, як на замовлення, світло в квартирі згасло. Запанувала цілковита темрява.
Усі, хто залишався у коридорі, миттєво змикитили, який шанс їм випав, швидко відштовхнули оперативника і вискочили на вулицю. Під шумок у натовпі вискочив і Віталій. Опинившись на волі всі кинулися врізнобіч. Гаранджа залишився сам і прудко рушив у бік Європейської площі.
До зустрічі з Ніною було ще достатньо часу, і Віталій подумував сходити у Будинок кіно. «Якщо навіть і немає нічного перегляду, — вирішив він, — все одно народ там цілодобово тусується у ресторані й буфетах і легко сховатися серед людей». Він енергійно крокував вулицею вгору, виглядаючи вільне таксі. Гаранджа почувався переможцем. Проблему розв’язано цілком. У якийсь момент йому здалося, що все складається жахливо, але викрутитися таки вдалося. Віталій власноруч заткнув рот двом шантажистам. Його розум, його холоднокровність і винахідливість — ось складові успіху. Він може пишатися собою. Гаранджа почувався у безпеці, адже компрометуючі негативи і фотографії знищено, докази того, що саме Геннадій Калач убив Жанну Задорожну підкинуто. Кому б іще таке вдалося? Він, Віталій Гаранджа, знову довів, що вищий за інших, розумніший за тисячі інших, за мільйони інших.
А ось і таксі. Віталій сів у авто і наказав везти себе на Саксаганського. Біля Будинку кіно він вийшов і розплатився. Піднесений настрій не полишав його. Коли раптом біля входу до нього підійшов чоловік, у професії якого сумніватися не доводилося.
— Пан Гаранджа? — запитав він.
Віталій напружився, йому раптом зробилося лячно. Хоча цілковита переконаність, що зробив усе як слід, додала впевненості. Ця людина, звичайно, правоохоронець… Він байдуже відповів:
— Так, це я, а в чому річ?
— Я з міліції, — повідомив чоловік. — Майор Дементій хоче з вами побалакати, пане. Будь ласка, йдіть за мною.
«Невже я зробив якусь помилку? Та ні, цього не може бути», — подумав Гаранджа, а вголос сказав:
— Хіба міліція й ночами тепер працює? — він щиро посміхнувся. — Передайте, будь ласка, майорові, що я зайду до нього, коли повернуся до «Паласу». У мене зараз призначена зустріч, а звільнюся десь години за дві. Годиться?
— Вибачите, пане, але справа дуже термінова. Майор Дементій довго вас не затримає. У мене тут машина. — І чоловік махнув рукою в бік припаркованого неподалік авто. Там стояв ще один чоловік у цивільному.
Гаранджа вирішив далі не опиратися:
— Ну, добре. Хоча, звичайно, це неподобство.
Думка про те, що він не побачить Ніну, дуже розлютила Віталія. І ця злість якимось дивним чином допомогла йому заспокоїтися.
Гаранджа пішов разом із міліціонерами до службового «Жигуля» і всівся на заднє сидіння. Один з ментів гепнувся поруч, другий — сів за кермо, завів машину, і вони на великій швидкості помчали до готелю «Палас». Дорогою чоловіки мовчали. Віталій мовчки дивився у вікно, злий і напружений. Страху він не відчував. «Якби вони бачили мене біля квартири Назарук, то розмовляли б зі мною зовсім по-іншому… — міркував він. — Вочевидь менти зовсім не через це везуть мене в «Палас». Все одно треба бути насторожі. Цей майор Дементій далеко не дурень. І просто так він не послав би цих двох шукати мене».
Авто зупинилося трохи не доїжджаючи до готелю.
— Може, далі ви підете самі, пане Гаранджа? — спитав один з оперативників. — Щоб не привертати увагу преси. Ви знайдете майора у кімнаті адміністратора.
— Дякую, — вилізаючи з машини, кинув Гаранджа.
«Значить, усе не настільки вже серйозно, — подумав він. — Якби мене у чомусь підозрювали, то вели б зараз попідручки, з браслетами, і не до готелю. Проте це може бути й пастка».
Він увійшов до порожнього у цей час холу, бо у кінозалі Будинку кіно крутили свіженький фільм. Обійшов стійку адміністратора і постукав у двері.
Розділ 11
Микола Дементій жував бутерброд. Він нічого не їв від самого ранку і був дуже голодний. Поруч стояла чергова банка пива.
— Вибачте мене, будь ласка, пане Гаранджа, — розпочав він, коли Віталій увійшов. — У мене не було часу повечеряти. — Майор поклав надкушений бутерброд на тарілку, дістав великого носовичка й витер руки. — Даруйте також, що потурбував вас.