Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Віктор Суворов (Володимир Рєзун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім’я було Татьяна» — це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі. Книга є першою з трилогії «Хроніка “Великого десятиліття”». Книга друга — «Облом» (планується до видання найближчим часом), третю книгу «Кузькіна мать» видано у 2012 році.
Того самого року 63-та армія (1 листопада 1942 року перетворена на 1-шу гвардійську армію) у своєму складі мала одинадцять штрафних рот.
Штрафні батальйони спочатку створювали при фронтах і підпорядковувалися командувачам фронтів. Незабаром їх почали створювати і в складі армій. Приклад: 1943 року 56-та армія, крім штрафних рот, мала у своєму складі сім штрафних батальйонів.
Штрафні частини мали постійний і змінний склад.
Постійний склад — це командири взводів, рот, батальйонів та їхні заступники, офіцери штабів, старшини рот, медичний персонал. На командні посади призначали хоробрих, грамотних, вольових офіцерів. Служба важка і ризикована, проте високо цінується і щедро оплачується. Служба в цих особливих частинах — трамплін на високі командні посади.
Командири штрафних підрозділів і частин мали величезну владу Вони були наділені правом застосовувати до підлеглих будь-які заходи впливу, аж до розстрілу на місці за невиконання наказу, скалічення, утечу з поля бою, спробу переходу на бік ворога.
«Командир і військовий комісар штрафної роти стосовно штрафників мали владу командира і воєнкома дивізії».
(Червона зірка. — 2007. — 11–17 квітня)
Посадові категорії постійного складу штрафних частин були на щабель вище, ніж у звичайних частинах. Тобто командир взводу — капітан, командир роти — майор, командир батальйону — полковник.
Крім цього, у кожному взводі не один офіцер, а два. Крім командира взводу — ще й заступник. Штатна категорія заступника командира взводу — старший лейтенант.
Усьому постійному складу штрафних частин кожен день служби зараховувався за шість. Відслужи рік — шість запишуть. Якщо живий будеш.
Термін вислуги у званнях для офіцерів скорочувався вдвічі, грошове утримання збільшувалося вдвічі (Червона зірка. — 2007. — 11–17 квітня).
Офіцери постійного складу штрафних рот і батальйонів, завершивши службу у цих особливих частинах, отримували нечуване підвищення. Для командирів штрафних рот наступна посада — командир полку, для командирів штрафних батальйонів — командир дивізії.
Приклад: командир 8-го окремого штрафного батальйону 1-го Білоруського фронту полковник О. Осипов, здавши батальйон, отримав дивізію (Червона зірка. — 2005. — 2 квітня). Це поширена практика.
Воно й слушно. Досвід кривавих битв у таких офіцерів величезний. Діяли вони завжди на найголовніших напрямках, були допущені до планів дуже високого командування. Командири штрафних рот і батальйонів отримували бойові накази безпосередньо від командувачів армій або навіть фронтів.
Якщо кожен із них зумів підпорядкувати собі роту штрафників, то з полком цілком міг упоратися. Якщо командував штрафним батальйоном, то, звичайно, міг командувати і дивізією.
3
Змінний склад штрафних батальйонів, які прямо підпорядковувалися командувачам фронтів, — це офіцери Червоної Армії, яких у порядку покарання за помилки, провини та злочини відправляли до штрафбатів спокутувати провину кров’ю. З них знімали військові звання та нагороди, одягали в солдатську одежу, що була у вжитку. Усі вони ставали рядовими. У порядку заохочення могли отримати звання єфрейтора або сержанта.
Офіцерів направляли до штрафних батальйонів за вироками військових трибуналів. Відбув своє — отримай назад офіцерське звання, пригвинчуй на гімнастерку ордени та воюй до перемоги. Строк служби у штрафному батальйоні — від одного до трьох місяців. Або до першої крові.
Якщо сам себе стрельнув або товариша попросив стрельнути в тебе злегка — розстріл на місці обом. Без суду.
Якщо поранили в бою, нехай навіть першого дня, значить, провину спокутував, значить, судимість знято, евакуація до офіцерського шпиталю — ось твої ордени, ось твої погони. Відлежиш своє, на ноги встанеш, повертайся, звідки прибув, і більше до нас не потрапляй.
Однак поранення — мрія. Часто замість поранення — смерть.
Пам’ятаєте в Олександра Галича:
І ніщо нам не мило, крім
Поля бою при місячному світлі
Говорили — до першої крові,
Виявилося — до самої смерті.
4
У підпорядкуванні командувачів армій перебували штрафні роти та батальйони, які комплектували солдатами й сержантами, що провинилися, а також в’язнями ГУЛАГу НКВС. Порядок той самий — від одного до трьох місяців. Або до першої крові.
Порядок направлення тут був іншим — не тільки за вироками трибуналів.
