Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Однак відмова від башти на користь броньової коробки дала змогу значно посилити міцність усієї конструкції та знизити силует. За умови збереженні всіх вагових і ходових характеристик з’явилася можливість установити у броньовій рубці ще потужнішу гармату. І вибір прийшовся на видатне технічне творіння XX століття — 152-мм гаубицю-гармату МЛ-20. Гібрид танка ІС-2 і 152-мм гаубиці-гармати МЛ-20 назвали ІСУ-152.
Відмова від башти, що обертається, у жодному разі не робила ІСУ-152 вразливішою. Справа у тому, що ці установки тісно взаємодіяли з танками. Ланцюг танків — попереду. Самохідки — другою хвилею.
Танки — це щось на зразок розчепірених пальців, які в мороці намацували вразливе місце супротивника. Самохідки — дробильний кулак.
Намацавши супротивника, танки поступалися місцем самохідкам. І ті прямо гатили ожилі вогневі точки снарядами вагою по 43 кілограми.
Під час війни німецькі солдати називали ІСУ-152 відкривачкою консервних банок — Dosenoffner. Німецькі солдати свої танки вважали консервними банками в ситуаціях, коли лиходійка доля у бою зводила їх з ІСУ-152.
За вогневим валом артилерійського вогню, за важкими танками і самохідками у всіх великих наступальних операціях незмінно йшов той самий особливий ешелон.
Тепер прикиньмо, з яким захопленням 1949 року радянські маршали й генерали сприйняли звістку про те, що в Радянському Союзі створено атомну бомбу!
Торохнув разок — і ось тобі чистий прорив!
Не треба більше місяцями зосереджувати війська на плацдармах!
Не треба мати десять тисяч стволів на ділянках прориву!
Не треба витрачати десятки тисяч тонн снарядів на злом оборони!
Не треба витрачати сотні тисяч снарядів на підтримку дій особливого ешелону!
Та й особливий ешелон більше не потрібен!
Розділ 14
1
Нині всі ми грамотні. Усі ми розуміємо, що таке особливий ешелон. Але мине ще сто років — і майбутній історик почухає потилицю: а що ж воно таке?
Він відкриє «Радянську військову енциклопедію», яку Військвидав випускав у 1976–80 роках, тобто в часи буйного розквіту культу особи Жукова, але відповіді не знайде. Він знайде значення термінів «особливі відділи», «перший ешелон», «другий ешелон». Але про особливий ешелон він не дізнається нічого.
Тоді історик відкриє «Короткий словник оперативно-тактичних і загальновійськових слів (термінів)». Словник цей підписаний до друку 12 серпня 1957 року, тобто в той час, коли Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков був Міністром оборони СРСР і членом Президії ЦК КПРС. Більше того, він був тоді Переможцем усіх битв за владу і Господарем становища.
Однак і в цьому словнику про особливий ешелон не згадано.
Майбутньому історику не залишиться нічого іншого, як звернутися до мемуарів Жукова. Але й там немає пояснення. Тому що Жуков про особливий ешелон говорив на таємній нараді 1945 року, а мемуари опубліковано 24 роки потому і призначені вони широким народним масам, яким про особливий ешелон повідомляти зовсім не обов’язково.
2
Особливий ешелон — це штрафні роти і батальйони. Створені вони були відповідно до наказу товариша Сталіна № 227 від 28 липня 1942 року. Наказ був такий:
«...Сформувати в межах армії 3–5 добре озброєних заставних загонів, до двохсот осіб у кожному, поставити їх у безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов’язати їх у разі паніки та безладного відходу частин дивізій розстрілювати на місці панікерів і боягузів...».
Заставні загони діяли з першого дня війни. Просто влітку 1942 року Сталін відкрито оголосив про їх існування та значно збільшив їх кількість.
На той час у Збройних силах було вже понад сім десятків загальновійськових й ударних армій. Тому кількість загороджувальних загонів рахували сотнями.
Тим-таки наказом у складі загальновійськових й ударних армій створювали штрафні роти, у складі фронтів — штрафні батальйони.
Штрафні роти підпорядковувалися безпосередньо командувачам армій. Кожна армія могла мати до десятка і більше таких рот.
Приклади: 1942 року 54-та армія мала у своєму складі десять штрафних рот.