Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Для того щоб зрозуміти приписи щодо одягання за часів раннього християнства, не обійтися без розуміння сексуальності. У перші два століття нашої ери секс критикували з особливою строгістю, а одежа відображала скромність чи чуттєвість людини. Вибагливість класичної Античності мусила б завдячувати впливовій філософській школі стоїцизму (300 р. до н. е. – 250 р.), яка здобула неабияку популярність у Римській імперії. Лікарі радили втримування і незайманість замість сексуального задоволення, а ще ратували за стриманість у напоях і їжі.
У другому столітті Гален, відомий грецький лікар при дворі імператора Марка Аврелія, вважав, що християни, попри недосконалу філософію, гідні поваги, оскільки втілюють у життя автентичні чесноти, які він сам високо цінував.
Їхнє презирство до смерті та її наслідків увиразнюється для нас щодня, те саме стосується і сексуальної стриманості християн. Адже йдеться не лише про чоловіків, а й про жінок, які ціле життя обмежують себе у плотських утіхах. До них належать особистості, що досягли певного рівня самодисципліни та самоконтролю, що не поступається вмінню геніальних філософів202.
Коротко кажучи, християни були такі ж аскетичні, як і стоїки, що засуджували позашлюбний секс і вимагали вірності від обох членів подружжя. Целібат високо цінували: шлюб для тих, хто не зможе прожити без жаги. Стоїк Сенека в трактаті, присвяченому шлюбові, зауважив:
Любити чужу жінку – ганебно. Така ж ганьба – безтямно любити власну дружину. Мудрий чоловік, кохаючи жінку, керується розумом, а не емоцією. Нема нічого розпуснішого, ніж кохати дружину ближнього так, наче вона – блудниця.
Одружений чоловік повинен бути не коханцем, а просто чоловіком. З цими міркуваннями апелювали до високих представників церковної верхівки. І втіхоненависник отець Єронім (бл. 347–420 рр.) залюбки цитував ідеї стоїків. Пліній Старший у «Природничій історії» похвалив слона за його чистоту, оскільки слони спарювалися лише раз на два роки. Образ цієї розумної і чистої тварини християнські теологи упродовж століть використовували за приклад для людей. Іще у двадцятому столітті Папа Іван Павло II висловився про пристрасть як про «зраду з власною дружиною»203.
Ідея, що незайманість робить чоловіків і жінок «чистішими», витала вже в пізньокласичному світі, звідки постало християнство: розмноження – необхідність, але статусу цнотливості надавали перевагу. Християни винесли таку ідею з міркувань про те, що відмова від сексу наближає людину до Бога, адже секс оскверняє. Ще й досі обов’язковий целібат для католицьких священиків – упертий рудимент озвученої думки204.
Наголос на неконтрольованому тілі і статевих відмінностях найбільше стосувався забезпечення того, щоб патріархальна ієрархія залишалася домінуючою, ідея, яку церква неминуче взяла на озброєння. Тож жінці дедалі частіше доводиться чути про покору чоловікові і пораду якнайменше з’являтися в публічному просторі. Ці думки згодом перебрало й мусульманство. Християнство спровокувало «вороже ставлення до сексуальних утіх» – бачення, яке лише посилювалося завдяки інститутові целібату для священиків у дванадцятому столітті.
Початково нагота в церкві не асоціювалася зі срамотою тіла. Ми вже бачили, як християни без найменшого сум’яття скидали з себе одяг перед обрядом хрещення, перш ніж зануритися у воду на очах у всіх. У Середні віки християни здійснювали покаяння лише з хусткою навколо поперека або в одній сорочці, голі-голісінькі брали участь у процесіях, аби, наприклад, вимолити дощі в засуху205. Частково завдяки наполегливим зовнішнім впливам християнство закликало перемістити увагу з хтивої тлінної плоті, а одежі випадала роль відганяти нечисті думки і запобігати небажаному сексу.
Зваблива сила аскетичного життя
Грецьке слово «аскеза» (askesis) первісно означає «вправа» чи «тренування» (наприклад, у атлетиці), муштрування тіла та душі. Аскетизм – це питання дисципліни та поміркованості тілесних потреб206. Аскетичне життя робило тіло покірнішим, давало змогу контролювати пристрасть, негідні думки, розпусні сни і нічні полюції. Зрадити тілові – означало благодатно вплинути на цнотливість. Так, наприклад, послідовники стоїків – християни вбачали значну перевагу для людського блага в пості, стриманості та самоконтролі. Зразкова аскетична поведінка і скромна одежа вірян мусили б відрізняти їх від усієї решти світу. Християнські тексти першого століття підтверджують стан справ у різних історіях про аскетів, що дотримувалися посту. Подейкували, наприклад, про одну незайману діву, яка впродовж тридцяти років їла лише по суботах і неділях, або про монаха, що «постив так ревно, аж ребра його світилися»207.