Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Їжа асоціювалась із сексуальною пристрастю, з історією про заборонений плід, що посіяв у світі смерть, і з гріхом Єви, нібито більшим за Адамів. Смирення та піст рекомендували жінкам і чоловікам, але здебільшого жінки вбачали в дотриманні посту та незайманості шанс поміняти власний суспільний статус упосліджених. Багато з них у перші століття зайшло далеко, аж до драматичного: худі, як скіпка, висохлі, з грудьми поморщеними, наче листя зів’яле. У тих, хто фанатично постив тривалий час, припинялася менструація. Знищена цілком жіночність буцімто надавала цьому виснаженому тілові привабливості в очах Ісуса, ось він – аргумент: отримати додатковий бонус208.
За свідченнями грецького теолога і єпископа Василія Анкірського (тепер Анкара), що помер у 364 році, Бог створив жіноче тіло з милішими формами і приємнішим на дотик, ніж у чоловіків. Творець наділив жінку тілесною привабливістю через те, що була вона підлеглою, «щоб жінка в цій субординації не виглядала цілком безпомічною». Піст покликаний применшити її привабливість. Справжні жінки тримали душу й тіло в чистоті настільки, що й зерна похоті в житті не мали. Тіла аскетичних жінок закам’яніли, їх мінімізували до рівня образів, плоть яких більше не реагувала на виклик почуттів і фантазій щодо задоволення.
Хоч і зодягнені вони в жіноче тіло, утім завдяки аскетичному трибові життя пожертвували формами своїми на потребу душі. Зразкова поведінка наблизила жінок до чоловіків, бо душі їхні на однаковий лад створені. Як чоловіки завдяки аскетизмові переходять від статусу чоловіків у ранг ангелів, так само жінки, практикуючи аскезу, перетворюються на ангельські створіння209.
Однак єпископ Василій спішив додати до своїх міркувань обнадійливе твердження, згідно з яким жінки в цьому земному житті рівні з чоловіками лише душами. А тут тримаймося: «Тільки в житті по смерті вони порівняються з мужчинами в усьому». Інакше мовлячи, дівчина повинна працювати в поті чола, щоб притлумити в собі всі жіночі інстинкти і подобати на чоловіка, та навіть це їй не зарадить. Невинна діва відповідно до цієї залізної логіки так і залишиться неповноцінною істотою. Урешті-решт, ув’язнена вона пожиттєво в тілі жіночому, і чистота її тілесна й духовна, набута завдяки великим фізичним і психічним зусиллям, ніколи не буде достатньою. Навіть позбувшись краси своєї, тіло її змарніле залишається причиною краху чи для самої жінки, чи для чоловіків210.
Як цей аскетичний процес змін відбувався, можна розповісти на прикладі окремого жіночого життя. Один із них – історія святої Пелагії, вродливої танцюристки й актриси. Її біограф – припускають, що це один міський диякон, – описав, як сприймали цю привабливу заможну жінку, коли вона виходила в світ у супроводі служанок і залицяльників:
На ній була шовкова одежа, на руках – браслети, єдиний перстень, оздоблений різними видами коштовного каміння, на шиї – прикраса з підвісками і рядочками перлів. Її краса п’янила тих, хто дивився на неї, забираючи в полон бажання.
Перед вбивчою красою цієї напарфумленої, з макіяжем жінки, що втратила сором, з білосніжною шкірою, кожен чоловік ладен був розпростатися ниць. Диякон розповідає також, якою вона стала по кількох роках аскетичного тренування, коли він навідував її на Оливковій горі. Навернення у віру та святість стерли останні промені її жіночності:
Я ледве її впізнав, її приваблива зовнішність розчинилася; велична краса зникла, сяйливе й усміхнене обличчя, те, яке я знав, стало потворним, гарні очі запали, під ними залягли чорні круги. Ось таким був результат посту та всеношних. Суглоби святих кісток Пелагії, худющі, виднілися крізь шкіру через виснаження, до якого закликала практика аскетизму. Уся її зовнішність направду була гнітюча і землиста, як сіре рядно211.
Інший агіограф писав про святу Аполінарію Єгипетську, що повернулася виснаженою з боліт, у яких відбувала піст. Жінка перетворилася на порожню оболонку без плотської субстанції: «Її тіло виглядало тепер, як панцир черепахи, нещадно скусане комарами»212.
У своїх прагненнях визнання деякі жінки ладні були пожертвувати всім, аби позбутися зовнішньої привабливості та буквально «маскулінізуватися». Висихання крові та молока давало змогу звільнитися від культурно й соціально низького статусу жінки. Висохлі груди і назавжди зниклі менструації, безумовно, скасували їхню здатність народжувати, саму фундаментальну відмінність між чоловіками і жінками.