Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Місіонер Колумбан, що жив у VII столітті, розробив суворі правила для монастиря, що його він заснував на Боденському озері. Якщо священик був настільки п’яним, що не міг читати псалми, його відлучали від служіння на 12 днів. Якщо монах був настільки п’яним, що блював, на нього накладали єпитимію терміном 30 днів. Якщо ж священик був настільки п’яним, що блював гостіями[42], його відлучали від служіння на 90 днів. У правилах монастиря Анже, складених у Х столітті, сказано: якщо монаха знудить на обідній стіл, на нього буде накладено єпитимію на 30 днів. Священик буде відлучений від служіння на 10 днів довше351.
Святий Бенедикт з Нурсії був чоловіком, який знав міру. Коли він у 529 році заснував монастир у Монте-Кассіно і Бенедиктинський чин, то склав правила, де визначив міру вина: «Кожна людина отримала від Бога дар, кожна свій. Тому ми з підозрою ставимося до того, що інші визначають для нас міру вживання їжі та напоїв. Але, попри це, ми віримо, особливо беручи до уваги потреби наших слабших братів, що півчаші вина в день буде достатньо для кожного. А ті, кого Бог наділив даром цілковитої стриманості, нехай знають, що на них чекає особлива нагорода…»
Як уважав святий Бенедикт, краще вдовольнятися невеликою кількістю вина, аніж жадібно пити воду. Та схоже, що святий Бенедикт і сам не вірив, що та «особлива нагорода», про яку він згадував, була значно спокусливішою, ніж півчаші вина, тому й застерігав монахів від нарікань на міру вина і закликав молитись Богу.
Сумніви Бенедикта були небезпідставні. У деяких монастирях пиво, згідно з монастирськими правилами, можна було пити щодня. Протягом дня монахи їли сім разів і випивали п’ять пивних мірок. Не дивно, що в медичних школах, таких як Салерно, багато обговорювали недуги ченців і черниць, які були спричинені переїданням і перепиванням352. У ХІІІ столітті стали обмежувати денну дозу вина для монахів. В одному з бургундських монастирів це нововведення викликало глибокий сум, оскільки в день тепер можна було випити лише чотири літри вина353.
Також поведінка церковників зазнала коригування. На організованому в Росії в 1551 році церковному соборі російських священиків вичитували дошкульними словами: «Є ченці та священики, які розважаються тим, що ведуть веселе життя і роз’їжджають по селах для втіхи — в усіх монастирях ігумени і ченці п’ють, а священики напиваються до нестями. Заради Бога, добре подумайте про ці скандали»354.
Звичайно, церковні очільники пообіцяли втрутитися. Не дивно, що в тестах Рабле «пити по-богословському» означає напитися до нестями. Рабле знав, про що писав, він бо був раніше монахом. Зрозуміло, що сторонські теологи намагалися заборонити тексти Рабле, але нічого з цього не вийшло.
Фінам теж відомо, що означає «пити по-богословському». Розповідають, як один священик на ім’я Генрих Петрі напоїв своїх парафіян міцним алкоголем і відправив їх побити свого колегу, який претендував на його місце. У ХVІІ столітті ситуація лише погіршилася. Дружина ленсмана[43] з Лайтіли[44] жалілася, що її чоловік пиячив у церковному шинку вісім днів, і, коли вона прийшла, щоб забрати його звідти, її облили брухом. На парафію Кеуруу** змушені були на рік накласти анафему, настільки багато там було п’яниць355.
Прийдешнім поколінням залишилося багато живих народних описів, м’яко кажучи, сумнівного способу встановлення священиками контакту з вищими силами. Опис356 капелана Вікмана з комуни Ківіярві датується 1772 роком: «Він має погану вдачу, щодня напивається до чортиків і буйствує, зовсім не дбає про свою парафію, неспроможний навіть проповідь прочитати, виганяє людей з церкви, як на Михайла[45]. Ніхто не розбирає, що він говорить, він плутає молитви і епістоли, коли їде у волость[46], блює і розлягається, як свиня, навіть читає селянам молитви шведською»[47].
Лишається здогадуватися, що парафіян дратувало більше: пияцтво капелана чи шведська мова.
У Фінляндії завжди були популярні правителі, які добре переносили алкоголь. Може бути, що фіни добре вміли плести інтриги за чаркою російської горілки, але досить часто політика й алкоголь були трагікомічним поєднанням.
42
Хліб у католиків, який використовують для таїнства причастя. — Прим. пер.
43
Начальник поліцейського відділку в малонаселених районах Фінляндії, за сумісництвом також прокурор і судовий виконавець. — Прим. пер.
44
Лайтіла, Кеуруу — фінські міста. — Прим. пер.
45
Михайла у Фінляндії святкують 29 вересня. — Прим. пер.
46
Неофіційна назва комуни у Фінляндії. — Прим. пер.
47
Шведська на той час була мовою уряду й інтелігенції. — Прим. пер.