Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Оскільки Олаф не розповідає, яка чарівна сила змушує германців пірнати саме в кадіб з медом, критичний читач починає брати просвітницькі наміри Олафа під сумнів. Історія європейської людини, щоправда, завжди оберталася довкола алкоголю, тому Олафу можна пробачити його пропагандистські способи впливу.
Неабияким головотяпом був Александр Великий — також великий любитель вина. Александр виріс у культурі, де пияцтво було звичною справою. Він походив із македонців, яких греки вважали п’яницями. Батько Александра Філіпп ІІ, цар Македонії, був серцеїдом, любив влаштовувати оргії і часто ухвалював рішення у стані сп’яніння. Матір Александра Олімпіада також була послідовницею культу Діоніса365. Завжди, коли Александр вигравав битву, це було хорошим приводом влаштувати бенкет на честь перемоги. Плутарх366 розповідає, що після бенкету Александр спав до обіду, а то й до наступного дня. Вечерю Александр розпочинав, коли вже заходила ніч. Він слідкував за тим, аби гостей за столом обслуговували відповідно до їхнього звання. Подейкують, що бенкети тривали довго через балакучість Александра. Як пише Плутарх, цей «приємний» і «натхненний» правитель через своє чванство занудьгував і став надто схожим на своїх воїнів, він вихвалявся і сліпо слухав своїх підлесників. На думку Плутарха, така поведінка ставила більш освічених гостей на бенкеті в незручне становище, оскільки змагатися з підлесниками було нижче їхньої гідності, але й пасти задніх вони не хотіли. Перше було образливим, останнє — небезпечним.
Гаряча вдача Александра виявлялася під час бенкетів. Часто, випивши вина, він повністю втрачав контроль над собою. Він повісив історика Каллісфена, бо той відмовився падати перед ним ниць, як робили перси. На одному з бенкетів він розпочав суперечку зі своїм найкращим другом Клітом і вбив його. На захист Александра слід зауважити, що зазвичай він плакав зранку через скоєні помилки і рідко коли вбивав друзів, якщо був тверезий. У будь-якому разі пиятика дорого йому коштувала. Одного разу він організував у Вавилоні для своїх воєначальників застільні змагання, 36 учасників їх померли наступного дня. Якось, у 330 році до н. е., пропиячивши цілий день, він надумав спалити палац перського царя в Персеполі367.
Александр помер 323 року до н. е. у Вавилоні. Причиною смерті, як підозрюють, було запалення підшлункової залози, викликане надмірним уживанням алкоголю. Александр супроводжував свою останню трапезу вживанням надмірної кількості вина, що разом із каменями в жовчному міхурі могло спричинити запалення підшлункової368.
Александр не був винятковим у своїх звичках уживання алкоголю. Видатні люди часто мали чималу печінку.
Об’єми виготовлення вина і його вживання в Італії надзвичайно зросли в першому столітті до нашої ери. Багато хто допився до того, що ввійшов в історію: римський префект Косс прийшов до Сенату п’яний, знепритомнів і його мусили нести звідти додому. Марк Антоній навіть написав книжку про те, як він пив. Антоній був палким послідовником Вакха і, лежачи на александрійському дивані в обіймах Клеопатри і з бокалом у руці, бачив себе новим Діонісом. Антонію подобався, м’яко кажучи, епатажний стиль. Цезар не був у захваті, коли Антоній їхав у турне по містах на запряженій левами колісниці, ставив своє шатро на узбіччі і влаштовував дорогі бенкети369. Як стверджував Плутарх370, Марка Антонія не любили через його показний триб життя. Він почав пити дуже рано, знався з «усілякими вуличними жінками», об’їдався вночі, проводив час у театрах з артистами і блазнями, засинав пізно, а зранку кружляв вулицями, намагаючись позбутися похмілля. Плутарх додає також, що одного разу Антоній їв і пив усю ніч на весіллі артиста Гіппія, а наступного дня народ покликав його на форум і з похмілля його знудило в поділ плаща, який хтось йому завбачливо підставив.