Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
В Античній Греції і Римі паразити весь час жили, перебуваючи в боргу перед своїми добродійниками. Вони були гостями, які ніколи не ставали хазяями, і тому мусили платити свій борг іншими послугами. Паразитів зазвичай садовили на гірші місця: вони сиділи на стільцях замість того, аби розлягтися на дивані; іноді їх частували в останню чергу або ж не подавали їм делікатесів. З їхніх жартів сміялись і розраховували, що вони підлещуватимуться й упадатимуть перед хазяїном. Роль паразита за доби Середньовіччя виконували королівські блазні. Вони також становили важливу складову середньовічної трапези. Король Англії Генрих ІІ дав почесний титул блазневі на ймення Роланд Пердун і його наступникам з тією умовою, що на щорічному різдвяному бенкеті вони виконуватимуть saltum siffletum et pettuni, тобто стрибатимуть, свистітимуть і пускатимуть гази337.
Еразм Роттердамський у своєму творі «Похвала глупоті»338 також звертає увагу на роль блазня. На думку Еразма, жодне свято не буде веселим без присмаку глупоти. Якщо серед гостей немає нікого, хто б справжньою або награною глупотою змусив інших сміятися, зазвичай люди наймають блазня, який своїми дурними жартами заповнюватиме незручну тишу. Хороший блазень створює атмосферу свободи, де безпечно сміятися разом з одного й того самого.
Пережитки традиції залучення блазнів і досі можна спостерігати на корпоративах, на які запрошують пародиста. Ми більше не користуємося послугами професійних розважальників у себе дома, оскільки їхню роль перейняли телебачення і відео. Приємно дивитися телепередачі компанією напідпитку і прокручувати старі ролики в Ютюбі. Принаймні п’яного вони завжди спроможні розсмішити.
IX чарка: Напій головотяпів
Великі особистості, що залишилися на сторінках історії, були також великими любителями алкоголю. За цією чаркою розповімо, хто, напившись, спалив перську столицю Персеполь і що являє собою богословське пияцтво.
Одна з найвизначніших папірусних знахідок у світі — «Папірус писаря Ані», що є частиною відомої єгипетської «Книги мертвих». Хоча папірусні сувої «Книги мертвих» задумувались як інструкції до загробного життя, вони містили також поради щодо життя земного. Царський писар Ані з міста Фіви 3400 років тому попереджав свого сина Чусухотепа про небезпеки надмірного уживання алкоголю:
«Не пий забагато пива. Коли говоритимеш, з рота таке лізтиме, що не знатимеш, хто це сказав. Ти падатимеш з ніг, і кінцівки тебе не слухатимуться. Ніхто не подасть тобі руки. Твої товариші по чарці встануть і скажуть: “Викиньте того п’янчугу на вулицю”. Коли тебе шукатимуть, щоб спитати твоєї поради, ти лежатимеш на землі. Ти як мала дитина»339.
Відверті настанови давав Ані тисячоліття тому. Таких порад потребували єгиптяни й у загробному світі. Писар Ані досить відкрито просить у богів дозволу вільно пити і кохатися в потойбіччі340. Єгипетська папірусна колекція розкриває давній перебіг життя через сповнені напрочуд людськими проявами ієрогліфи. Властивість помилятися, каяття, а також потреба дати пояснення і знайти виправдання зробленим дурницям просто-таки захоплюють сучасного читача. Нічого нового старі сувої про людське життя не розповідають. Люди за всіх часів у всіх усюдах були головотяпами.
Повчальна історія про небезпеки надмірного вживання алкоголю зустрічається також у джунглях Центральної Америки341. Тольтекський цар Се Акатль був покірним служителем пернатого змія, бога Кетцалькоатля. Покровитель жерців Тецкатліпока Димляче Дзеркало послав чортів до царя, який зарікся пити. В образі старих безневинних чоловіків вони піднесли царю алкогольний напій із соку агави. Після тривалих умовлянь Се Акатль опустив палець у напій і облизав його. Напій йому сподобався, і він почав його пити і випив так багато, що врешті сексуальна стриманість зрадила йому і він провів ніч із молодою файною жінкою. Оскільки цар порушив усі свої духовні обіцянки, він, опечалений, спалив свій палац, захоронив у найближчих горах скарби мистецтва і вигнав із царства всіх птахів.
Одна з найдавніших японських хронік «Коджікі» попереджає, що з саке треба бути обережним342. Хитрий брат богині сонця Аматерасу Сусаноо-но Мікото врятував принцесу Кусінаду з пазурів огидного змія Ямата-но Ороті, приготувавши вісім великих дзбанів саке і напоївши змія до безпам’ятства. Після цього Сусаноо-но Мікото зарубав беззахисного змія своїм чарівним мечем.