Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Існує багато версій того, як Ной сп’янів уперше. У середньовічній збірці новел «Римські діяння» розповідається, що коли Ной знайшов виноградну лозу, він помітив, що виноград був надто кислим. Тоді Ной удобрив виноградну лозу кров’ю лева, ягняти, свині і мавпи, аби виноград знову став солодким. Автор «Римських діянь» стверджує, що вино з тієї виноградної лози зробило багатьох схожими на розлючених левів, інших — на соромливих ягнят, а деяких — на дурних і потішних мавп. Решта, виходить, були як свині347.
Пізніше були спроби використати перше сп’яніння Ноя як пом’якшувальну обставину. Коли єпископа Вісбю Й. Есберґа знайшли 1723 року п’яного до непритомності на вулицях Стокгольма, він пояснив під час допитів, що випив, бо мав сильний «зубний біль» і «застуду». Коли йому вже треба було йти до свого пристановища і дорога була довга, він раптом відчув «запаморочення». Єпископ попросив у духовенства пробачення за те, що заснув, і запевнив, що ніколи більше не торкнеться алкоголю. У надії використати Ноєву історію як пом’якшувальну обставину він також зауважив, що Ной скоїв такий самий гріх, однак «від нього не відвернулися»348.
Народна поезія також розповідає про скоєні напідпитку помилки. Найнемислиміші описи містяться у віршах скандинавської «Едди», які з гумором показують, до чого може призвести надмірне вживання пива. У вірші «Пересварка Локі» зображено п’яні витівки бога вікінгів. Бог моря Еґір зварив для асів багато пива. Хоча боги святкували в мирі, на бенкет заявився злий бог Локі та щонайперше вбив слугу Еґіра. Через таку безтактну поведінку Локі вивезли в ліс, аби він не заважав іншим богам святкувати. Проте Локі повернувся і став глумитися над усіма присутніми, аж поки йому не запропонували пива. Випивши пива, Локі продовжив виявляти свою паскудну вдачу.
Локі ображає бога поезії Брагі, стверджуючи, що той найбільший боягуз серед богів. Богиню весни Ідунн він обзиває найпожаднішою до мужів, а богині моря Гевьон закидає:
Дружина Одина Фрігг також чує на свою адресу, що має вдачу жадати мужів, а богиня любові Фрейя — що віддалася кожному з присутніх асів і альвів. На думку Локі, Фрейя до всього не приховує своїх проблем із газами:
Добрі слова випадає почути також богові погоди Ньорду й богові війни Тюру, якому Локі зізнається, що його дружина народила від нього сина. У барі Локі одразу приструнчили б. Але це ніщо порівняно з гнівом богів. Вони зв’язали Локі й обливали його обличчя зміїною отрутою. Тоді його хапали такі сильні корчі, що вся земля здригалася. Виклична п’яна поведінка Локі призвела, згідно з міфом, до страшного землетрусу!
В «Едді» вживання пива поважають, але надмірне п’янство не вітається. У християнській традиції сп’яніння майже завжди вважають підступами нечистого.
Якщо, на думку Маркса, релігія була опіумом для народу, то сотні років тому алкоголь був релігією для священиків. Ченці зробили неабиякий внесок в алкогольну індустрію. Вони покращили ігристі вина, винайшовши корок для пляшки, завдяки якому вони могли краще зберігати вина, і, певне, були першими, хто, підвищивши вміст спирту, виготовив херес і поширив мистецтво дистиляції всією Європою. Назви монастирів на боках пляшок досі нагадують про той час, коли церква мала монопольне право на виготовлення алкоголю. На сатиричній ілюстрації до книжки ХІІІ століття репрезентовано уявлення бенедиктинців про монаха у винному погребі, який допиває вино, що лишається у ківшику, після того як він наливає монахам їхню денну дозу. Зображені ченці, звеселілі та розповнілі, валяються біля пивної бочки349.
Чернече пияцтво має давню традицію. Не виникало сумнівів, що потрібні були правила, які регламентували б чернечий вільний час. Ґільда, монах і історик, що жив у V столітті, визначав ступінь сп’яніння за набряком язика і вимовою. Якщо монах, випивши, мимрив так, що не міг читати псалми, як покарання його залишали без вечері. Століття потому вигадали інше правило, в якому взяли до уваги людські вади. Святий Давид запровадив накладання єпитимії, а саме відлучення від читання псалмів на 15 днів, якщо монах п’янів через незнання, 40 днів, якщо через недбальство, і 120 днів, якщо монах шукав сп’яніння навмисно350.
41
Тут і далі в розділі переклад Віталія Кривоноса. — Прим. пер.