Любові полум’я

— Так. Звичайно, — відповідав коротко тільки на поставлені запитання.

— Ну, і що з ним, як він? — Тетяна намагалася схилити сина до розлогішої відповіді.

— Нічого. Все нормально.

— Як? І він про нас нічого не розпитував? Ти теж не поставив йому жодного запитання? — обурено наполягала.

— Мамо, я не можу втручатися у ваші інтимні стосунки! — Максим із невдоволенням видихнув і підійшов до холодильника.

— Але ж зараз непроста ситуація. Невже ти не розумієш?! — із болем у серці запитала. — Я хочу зберегти нашу сім’ю, наш спокій і достаток. А ти? Ти, я бачу, на його боці?

— Мамо! Не треба мене провокувати. "Воплі і соплі" для мене не існують, — стримано відповів, наливаючи собі у склянку сік. — Але якщо ти думаєш, що я не знаю, що таке любов до жінки, то ти мене ще до сих пір не знаєш.

— Любов? Яка ще любов? Це у нього звичайне нове захоплення! Просто баба трапилася хитромудра і на додачу ще й актриса! Та вона хоче загарбати усі наші гроші. Ось, й уся любов! А той дурень…

— Мамо, припини! Все не так, ти перебільшуєш фінансовий бік справи. Ти забуваєш, що я в курсі, кому усе належить.

Тетяна розгубилася, напоровшись на товстенну крижану стіну абсолютного відсторонення від подій, що відбувалися у їх родині. Вона схилила голову над столом і заплакала. Більше аргументів для тиску у неї не було.

Син мовчки цмудив сік, періодично кидаючи погляди у бік матері. Нарешті він встав і, опустивши порожню склянку у мийку, пішов до себе.

Тетяна, жалісливо заскиглила. Усі її покинули. Як щиро вона зараз шкодувала про те, що не має доньки. Та, була просто впевнена у цьому, обов’язково була б на її боці.

— Послухай, мамо, — вона аж здригнулася від несподіваної появи його над своєю головою.

— Послухай мене, як мужчину, а не свого сина, — присів навпочіпки і взяв її руки у свої, як-то завжди робив Віктор. — Якщо мені у душу западає інша дівчина, я вже ніколи не повернуся до попередньої. Хоча б і з поваги до тієї, з якою мені стало холодно. І не треба більше цих розмов, добре?

Тетяні хотілося заперечити, що дошлюбні стосунки і подружжя — це незрівнянні речі. Але знала, що для Макса усе завжди вагоме, дріб’язків не буває. З оцих його слів зрозуміла також, що мав розмову з батьком. Але ніколи у цьому не зізнається. І хоча внутрішньо підтримує її, не сміє, а може й не вважає за потрібне стати клеєм для розбитої вази.

— Я все зрозуміла, Максиме, — відповіла втираючи сльозу. — Добраніч!

— На добраніч, мамо! Хоча за вікном уже сіріє, — він злегка розтулив дрібні жалюзі на вікнах і на мить глянув на Тетяну скануючим поглядом її чоловіка. Наче зазирнув крізь завісу усього того, за чим приховувала свої химерні спроби втримати Віктора у сім’ї.

Вона уся стислася і заціпеніла від жаху. Її пройняло до самісіньких кінчиків волосся, яке мало не стало дибки, від цих глибоко мудрих очей. Впізнала їх! Це був саме той погляд — погляд з нічного кошмару.