Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Карний курінь 6./IV дня 28. квітня 1920 року, в Жабю — Зелене спалив дім Олекси Мартинщука, Василя Мартинщука, Василя Савчука, Олекси, Дмитра Шкрібляка, Петра Янушевського і других господарів. При тім зрабовано їх до тла. Арештовано там 50 осіб, над якими знущалися в нечуваний спосіб. Петра Мартинщука били польські жовняри на прикав сержанта Мияка цілий день, а вечером кинули його. На другий день відировадили його разом з арештованими Петром Пирчуком і Юрком Цвілинюком на місце помордованих жандармів, змусили їх кольбами, нагаямп і колючим дротом лизати ще свіжу кров. Тяжко побитого Петра Мартинщука відставили на постерунок жандармерії в Жабю, де йому польські жандарми били деревляні кілки поза нігті, а потім виривали залізними кліщами нігті 8 рук і ніг. На місце тортур мусіли нести тяжко побитого инші арештовані, бо сам він не міг іти (Сьвідки: 0. 0., Ф. С. і В. К. з Голов). По кількох днях помер Петро Мартинщук в тюрмі в Коломиї, в наслідок польських середновічних інкві-заційних тортур.
Під позором мнимого повстання карний курінь
6./IV арештував Юрка Ґотича Петрового, а його дім спалив. Арештованого били Ляхи кільчастим дротом, а врешті розпекли дві зелізні штаби, змусили ставати на них босими ногами. Нещасна жертва так сильно попекла собі підошви, що було видко кістки.
Та сама карна експедиція в селі Головах спалила дім госп. Василя Шекерика і Федора Карабчука. Знасилували і тяжко побили Василину Шкіндюк 8 Костюків. Арештованого Дроняка Миколу так тяжко побили, що він набрав кусники свого власного мяса на памятку ,,польської культури“. Василя Маротчака Ваділюкового і Іляка Бойчука дякового зловила польська стежа на полонині Стовні; обох приведено до села Ферескулі, де на приказ польського Офіцера їх бито, а опісля обох підвішено на смереці, а коли оба були вже цілком непритомні і показалася в них піна на устах з удушення, відтято шнур. Коли прийшли до притомности, дали їм по сто буків і пущено як цілком невинних.
Арештованих селян з Голов, Красноїли і 'Кабя — Замаґори гнали попривязуваних до коний, та підганяли їх нагайками і піками, причім ранено їм тіло аж до костей. Крик нещасних, та рев зрабованої худоби заглушував шум бистрого Черемоша (Сьвідки: 0. 0., Д. і П. Г., І. 3., М. С. і C. K.).
Арештованих Гната Раховського, Федора Кі-кінчука, Василя Сорича, ІІетра Форґача, Івана Кікінчука і Федора Мартищука Биндяка підчас, коли їх гнали до тюрми в Коломиї, в Ворохті, в домі Івана Мартищука били колючим дротом, нагайками, та прикладами крісів, змусили їх наслідувати звірів і птахів. Громадяни Ворохти плакали на вид тортур нещасних.
По переході ґрупи ґен Кравса польське військо арештувало ряд цивільних осіб за симпатію до свого війська, і катувало їх. Коли Юркови Речаеви пустилася кров з носа від побоїв по лици, наст а-
влено його капелюх і змушено пити його власну кров.
В половині вересня 1920. року, підчас конання окопів на Ардзелужи біля Ворохти знасилувало три-найцятьлітну дівчину Анну Стіндзак ГІачку-нову десять польських жовнярі в.
В селі Головах побито так тяжко Михайла III е-к єрик а Дмитрового, що він по трьох днях тяжких мук помер.
На Великодні свята 1920 року польські жовніри і жандарми забирали Гуцулам поолідну паску, на яку вони випекли посліднии запас муки. Гуцули плакали як малі діти, а Поляки били ще до того. Забрали паски у Василя Бойчука, Анни Гайчук, ж. Михайла, а до того забрали у Анни Гайчук кури, сир і пять кґ. солонини у Евдохи Ґадрук. Хто сховав паску того били, щоби признався, де сховав. Тоді саме прийшли до бідної вдови, якої чоловік упав на війні; вона з чотирма дітьми гине з голоду. Забрали в неї паску і нещасна попала в таку розпуку, що хотіла повіситися; люде зложилися на нову для неї паску.
Карний відділ 6./IV заарештував Марійку Марти-щук за співучасть в повстанню, тяжко її побив, а заразом зрабував їй дві корови і свині. її троє малих діточок (одно вісїм-літне, друге десять, а трете два-найцять-літне) при допитах за батьком, били нагаями, та пекли над огнем, який розложили на полі.