Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Подібно, як у Славску, у звязку з пробою оружного виступу д-ра Бекеша, поступило польське військо в околиці Перегінська в присілках Осмолода і Підлюте. „Д. 29. серпня 1920 р. — читаємо в звіті, списаному в У. Г. К. п. В. Б. — прийшло до ГІідлютого і на Осмолоді польське військо, вислане проти українських партизанів. Тоді скінчилося на арештуванню камерального лісничого в Ясени Михайла Ільницького. Ільниць-кий внав, що арештованих Українців Поляки морять
голодом і по бестіяльськи катують. Боячись, що згине від побоїв, утік. За се польське військо і польська карна жандармерія мстилася на його жінці. Забрали, не заплативши нічого, одну штуку худоби і стрільбу, хоч він мав законний дозвіл на оружжя. Приданий жандармерії аґент поліційний, сліпий на одно око, називаний його власними польськими жандармами „сьлєпи оправ-ца“ грозив жінці Ільницького, що поступить з нею як „з простою дівкою“, коли не покаже, де вакопані бочки меду, сідло і инші річи. Поступити „як з простою дівкою“ значило тільки, що катувати. Коли Ільницька не хотіла показати закопаних річий, „слепи оправца“ казав її і всім льокаторам вийти з хати, бо він буде хату зі всім, що в ній е палити (хата камеральна — власність держави). Налякана Ільницька кавала парубкови показати, де річи закопані. Парубок заявив, що як пан верне і скаже показати, то він покаже. „Слепи оправца" арештував його, спровадив до лісничого Строчиньского в Підлютім, запер в льоху і казав жандармам катувати.
По південнім безпереривнім катуванню, парубок не видержав і заявив, що тепер покаже. За кару, що від разу не показав, катували його ще пів дня. Ільницькій дали таку посвідку: Од Ільніцкей жони пошуківанеґо бандити вабрано: сьодло, карабін, коце і вепша бітей ваґі . . . Всякими брутальними способами сліпий аґент хотів від Ільницької вимусити місце побуту Ільницького. Коли відповідала, що не знає, арештував її і відвіз до Пере-гінська. По кількох днях увільнено її.
Той самий відділ карної жандармерії арештував без Ніякої причини старенького побережника на Осмолоді Петра Хрестюка і його доньку. При тим забрано ялівку його зятя і зарізано. За неї ані не заплатили, ані не лишили пос- і відки. Доньку скатовано в звірський спосіб. По кількох днях увільнено обоїх, бо навіть в очах польської жандармерії вони нічим не провинилися. Та проте за забрану ялівку ані не заплатили, ані не дали реквізиційної посвідки.
Арештовано Митрополичого лісничого Криницького, при чому забрано його і його сина убрання і білля, хоч то не були військові річи. Хотіли брати і корову, але Криницький випросив, і замісць корови взяли тільки бичка і не дали посвідки ні гроший.
На мості між Підлютим і Ясенем стояв польський постерунок, двя вояки. Надійшли з гір 4 українські партизани що хотіли здатися. Побачивши польський постерунок, кинули кріси в ріку і доброхіть здалися. Карна жандармерія, що закватерувалася в домі лісничого Строчинського, заперла їх в льоху під хатою і кілька днів день і ніч катовано їх, щоби зрадили, де прочі їх товариші. Коли катовані, хоч вже понапухали не до пізнання, хоч були скупані у власній крови, не вміли, чи не хотіли дати вдоволяючих відповідий, жандарми вивели їх на город, казали повикопувати гроби, позавя-зували їм очі і заявили, що їх розстріляють, як зараз не дадуть вдоволяючих відповідей. В той спосіб вимушено від них якісь відповіди. Рев катованих в льоху чути було на віддаль півтора кільометра від хати.