Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Арештованих катували немилосерно. П. Зюбюка з Жабйого били цілий тиждень, врешті зломили йому крижі і він в муках помер. Його синови Іванови поломали ребра, ноги і руки і він теж помер. Сливчака Лукіяна і його синів, Миколу, Олексу і Михайла побили так, що вони й досі хорують. Параску Храбчук і Марію Се-менюк з Жабйого, а Катерину Карабчук з Голов били до омління. Янушевську з Зеленого і її дитину на руках прокололи штиком. Настуню Шекерикову з Голов били цілу ніч враз з її дітьми так, що вона досі хора. Масово відрізували людям язики, вуха і носи.
Враз з тим ішло палення осель. В Жабю спалено поверх 50 хазяйств, в Головах 16, в Зеленім 6 — на цілій Гуцульщині біля 400. Палили і церкви, як напр. в Ясенові, пов. Носів.
Як причину сього роду звірств подають підписані делегати опір народу перед бранкою до воєнних чинитьб на користь Польщі, опір начальників громад давати печатки на чисті блянкети паперу, на котрих старости виповнюють нібито деклярацію населення з жаданням прилучення до Польщі.
Делеґати просять всі міжнародні місії на области Чехословакії, щоб вони для провірерня поданих Фактів вислали свої делегації, та просять уряд чеський, щоб він своїми військами обсадив Гуцульщину, а то Гуцуль-щина загорить огнем повстання. (Слідують підписи делеґатів і протоколуючого четаря дра Т. Б.).
Не будучи у змозі цитувати всего богатого мате-ріялу про польські злочини на Гуцульщині, обмежимося до найважнійшого. Отже:
З весною 1920 р. — говорить одно звідомлення, яке підтверджують свідки M. С. з Жабйого і пні К. з
Льзова — скликали до суду Гуцулів до одної салі, роздягали їх по пояс і жовніри та жандарми били їх нагайками до того, що войки було чути на віддаль 80 кроків, хоча двері і вікна були 8ачинені. Молодим хлопцям витягали кліщами нігті, розбивали крісами яблука на колінах і т. п. Хто не явився до екзекуції, тому палили хату. Офіцери залюбки кидали старих на землю і по них танцювали.
Д. 14. грудня 1920 р. арештували поль. жандарми господаря з Жабйого Н. 3., сліпого на обидвое очей, бо в нього найшли підкинутий кріс. і- »мандант жандармерії Ґураль бив його кулаками, кидав його під поріг, ходив по ньому, сміючися. Коли він зімлів, випустили його. (Свідки: В. К. з Жабйого).
Того-ж дня той сам командант арештував В. Ко-шеляка-Малярукового з Жабйого, звалив його на землю, сів йому на шию і бив грубим буком по цілому тілі. Опісля випустив на нього 4 вчені собаки, яві поранили жертву по всіх усюдах. Врешті, як невинного, його випустили.
Д. 26. і 27. вересня 1920 р. напали поль. жандарми на рілю Мих. Гайчука в Жабю і викопуючи при допомозі насильно зігнаних людей його буряки, забирали на команду. До воза навантаженого буряками запрлгли Анну ОстаФІйчук і Марійку Бобчук, котрі цілий день під побоями мусіли копати буряки і на посміх села мусіли везти ФІру на команду.
На дім відомого Петра Шекерика-Доникового напали польські жовніри, зрабували дві корови, спалили цінну бібліотеку, кореспонденцію, рукописи, а навіть родинні фотоґрафії. Його наймита били цілий день, аж поки він не кинув служби у Шекерика.
Управитель дібр Фундашї ґр. Скарбка в Жабю, Шарскі, підмовляв своїх стражників, щоб вони стріляли Гуцулів. В осені 1920 р. на збірці стражників він сказав: „Ви, стражники ходите по лісах; отже, де зустрінете
Боднаруків або других українських втікачів, стріляйте їх як скажених псів. Кари вам за се не буде. Дістанете ще від поль. уряду велику похвалу, бо ті втікачі — се українські бандити, що разом з послом Шекериком будували на польській землі Україну.“
На весні 1920 р. польська жандармерія з Мику-личина робила ревізії за карабінами у госп. М. П.. Д. і M. М. При тім так їх побила, що їхнє тіло почорніло як вуголь.
В Яремчу в тім часі арештувала жандармерія за кріси селян: К). і І. M., била їх, а другому з них висмикала волося з голови. І. т. д. — в нескінченість.
На закінчення сего крівавого розділу зацитуемо відривки з тайного документу, виданого 2. полком т. зв. поль. граничних стрільців, полковником і вождом Подерні п. д. /Кабє, 14. жовтня 1920 ч. 634 тайно — до вожда Генеральної округи у Львові.
Документ стверджує на основі автопсії, що Гуцули се нарід незвичайно „добрий, гостинний, чемний і добродушний“, а якщо вони „підпирають бандитів і окривають утаєну нехіть до польської держави», то він сему не дивується зовсім.
А далі читаємо:
„Bowiem zachowanie się dotychczasowych oddziałów (Baon wart. 6/VI i 4/VI) było wprost nieludzkie i karygodne. Żołnierz, co chciał, re-kwirował, zabierał wszystko, począwszy od jedzenia, a skończywszy na koniach, bydle, wpadał do chaty w dzień iw nocy, brał nielegalnie inwentarz, a nawet pieniądze, bił winnych i niewinnych, nawet i palił.“