Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Далі говориться, що треба польській владі зробити для Гуцулів, щоб прихилити їх симпатію. Отже треба негайно прийти їм з допомогою, доставити їм кукуруд-8яної муки по низькій ціні; треба захистити їх перед визискуванням Жидів і т. п.
Отже треба було аж вилити потоки невинної кро-ви, спалити біля 400 хазяйств, наробити безліч калік на ціле життя, щоб один з польських командантів зрозумів і відчув одчай нещасного, конаючого з голоду, населення і добачив, як жорстоко знущається польська армія над безборонним людом!
А хто відповість за Фатальну помилку? ... І хто і чим відплатить нещасним жертвам сеї помилки ? . . .
Табори полонених і цивільних інтернованих.
Польські табори для українських полонених жовнірів і цивільних інтернованих, справедливо названі „таборами смерти", се найбільший насміх над європейською культурою і вічна ганьба воскресшої Польщі.
Будучий історик з почування „і огиди писатиме сю сторінку історії польського панування, яка малюватиме українське пекло з перших років істнування вільної польської держави. А для українського народу девять місцевостей з таборами, а іменно: Домов, Вадовиці, Буґшопи біля Берестя, Пикуличі, Яловець біля Львова, Стшалково, Стрий, Ланцут, Тухоля, і три місцевости, де були робітничі компанії, а саме: Модлін, Демблін, Серадз, а врешті В:сніч, головна тюрма для цивільних інтернованих, будуть такими святими місцями, як ГолгоФта е святою для кождого христіянина.
Ніодно з названих місць смерти не відповідало своїм уладженням найпримітивнійшим вимогам уладження арештів для розбишаків. Ні в одному з названих місць, ні прохарчування, ні санітарні умови, ні поведення нагляду не досягали хочби в части рівня найстрашній-ших російських тюрм. Усіми своїми умовами вони змагали до сего, щоб вигубити до нащадку кращу частину нашого громадянства і зробитися могилою визвольним вмаганням українського народу.
Та найсумнійшою згадкою запишеться в памяти нашого народу табор в Буґшонах біля Берестя, де на протязі двох місяців, себто від 20. липня до другої половини вересня 1919 р. вимерло 4000 наших старшин і стрільців. Про умови життя в названому таборі годі й писати, бо всякий опис буде блідий і буде насміхом над жахливою дійсністю.
Сей табор швидко ввинули, щоб зберігтя життя бодай одної частини людей. Таксамо і з таких же причин розвязано табор в Пикуличах під Перемишлем, а врешті табор в Ланцуті так, що в квітні 1920 р. українські полонені містилися в таборах у Домбю, Вадо-вицях, Стшалкові і Ялівци. В тім самім часі були вони розміщені ще в робітничих компаніях, як: Подґуже-Бонарка (2 компанії), Варшава, Вильно, Яблонна (2 комп.), Варшава-Прага (3 комп.), Ланцут, Демблін (7 комп.) — так, що в робітничих компаніях начислювалося около 5000 людей.
Міжнар. Червоний Хрест подав таку статистику таборів з нашими полоненими і інтернованими ва міс» вересень 1919 p.:
Домбв . . . .936полон. 993 інтернов. Стшалково .3607„ і інтернов. Вадовиці . .1091„ 302 інтернов. Модлін . . .54062 Перемишль .400і іптернов. Пикуличі . .2000г» г» я Тарнів . . .1500Г» f> 9 Львів ....—2000 інтернов. Бересте . .4500„ і інтернов.Коли скажемо, що сі табори смерти на протязі одного року проковтнули на своїх кладбищах 10.000 жертв, то будемо мабуть далекими від правди. І можна собі уявити муки похованих живцем, переважно молодих людей, для яких страшне жниво смерти було єдиним ра-тунком.
На основі підрахунку делеґації Українського Горо-жанського Комітету в квітні 1920 р. стан оставших в
таборах полонених представлявся: Вадовиці поверх 3000 мужви, Т/холя 300 старшин, Домбе 200 полонених, Ланцут 700, Яловець 500 петлюрівців. До того треба дочислити робітничі компанії і полонених у Стрию, Пи-куличах і др.
Загальний образ таборів полонених по звідомленню нашої делегації такий:
У Вадовицях більшість полонених була без черевиків. Одяг полонених обліплений брудом, бо не було чим очиститись, ні обмитись, тому, що полонені не діставали ні мила, ні навіть теплої води. Около 500 полонених не мало сорочок і підштанків Харч становила рано чорна кава, в полуднє зупа з дрібкою моркви і з хробаками. В бараках стіни були подіравлені, а в деяких треба було спати на підлозі. В поодиноких бараках містилося 200—250 душ так, що, не оглядаючися на холод, воз-дух був вонючий не до перенесення. Не дивниця, що в падолисті вибух в таборі тиф, а далі віспа і холера.