Коротка історія семи вбивств

— Ну і що ж вам завадило з ним розправитися?

— Не вдавай, ніби знаєш, про кого я.

— І про кого ж ти, Джонсоне?

— От лайно! Ти справді ні чорта не знаєш. Я про прем’єр-міністра.

— Та не свисти мені, засранцю.

— Прем’єр-міністр Майкл Джошуа, хай йому, Менлі. Ми ледь його не дістали. У середу, близько четвертої дня. ННП влаштувала в Олд-Гарборі[246] зібрання — ти ж знаєш, де це? Чергове їхнє збіговисько щодо проблем з насильством; цим ідіотам просто в кайф збиратися десь разом. До речі, ми все ще чекаємо стенограму, але ходять чутки, що Менлі весь той тиждень був на зв’язку зі Стоклі Кармайклом[247] і Елдриджем Клівером. І ось із якоїсь причини «у верхах» виникає суперечка, й один армійський чин — треба буде з’ясувати, як його звуть, — валить на підлогу партійного чинушу. Кулаком прямо в пику. Після цього пан прем’єр-міністр урешті втручається і намагається допитати офіцера, — а той каже поцілувати його в сраку. Менлі поступатись не бажає, але не встигає отямитись, як його вже оточили солдати — і кожен наводить на нього заряджену зброю. Уяви: в Олд-Гарборі армійці беруть на дула самого прем’єр-міністра своєї ж довбаної країни! Хоча потім вони, певна річ, відійшли і стріляти ніхто не став.

— Ого! Історія просто дивовижна. Сюди б ще любовну канву — і золото Голлівуду їй гарантоване. Тільки поясни мені, навіщо нам, американцям, потрібне його життя? Директив про усунення прем’єр-міністра, так само як і будь-якого іншого політика в цій країні, нам не надходило. Це не Чилі, Джонсоне. Я, може, й бухгалтер, але ти в такому разі просто головоріз. Твоя тактика одвічно зводиться до нагромадження купи лайна, а таким людям, як я, доводиться його потім розгрібати.

— Щоб спрацювало...

— Послухай, у тебе немає жодної директиви кого-небудь ліквідовувати, — ти мене зрозумів?

— Я нікого й не ліквідовую, Діфлоріо. Контора не схвалювала, не схвалює і ніколи не буде схвалювати ніяких актів терору, скоєних як окремою особою, так і групою осіб. Крім того, як ти сказав, це не Чилі.

Я хочу сказати, що я радий, що він бачить це з такого боку, адже всі ці питання надзвичайно делікатні, тож вирішувати їх слід надзвичайно акуратно, щоб залишати якомога менше слідів і було якомога менше супутніх втрат, — але тут Джонсон каже:

— Нє, звісно, не Чилі, але за кілька днів це буде скидатися швидше на Гватемалу, згадай моє слово.

— Що? Що ти таке сказав?

— Ти чув.

— Ні.

— Умгу. І я боюся, що цей рівень — вищий за тебе і за Контору, тож не розказуй мені про свої срані директиви.

— Ні...

— Так-так.

— Господи Ісусе. Ти забуваєш, що мене свого часу посилали в Гватемалу — на кілька місяців, стежити за виборами. І саме в цей час їхні доморощені психопати з нашою амуніцією почали викошувати всіх і все прямо всередині... Як давно ти їх навчаєш?

— До навчання я не причетний. Але, за непідтвердженими даними, приблизно з рік.

— Отже, Кубинець. Він...

— А ти не таке вже й гальмо, як про тебе кажуть.

— Скільки їх?

— Та перестань, Діфлоріо.

— Скільки їх, сучий ти сину?

— Я не з розвідки, Діфлоріо. Ну, та якщо все ж прикинути, то набереться понад десяток, але менше ніж дві сотні. Є ще одна команда патріотів — у Вірджинії. Доналда Кассерлі пригадуєш?

— Ліга свободи Ямайки. Намагався якось виманити в нас гроші для своєї нікчемної організації. А ми платити відмовилися, бо він — довбаний наркодилер. То що там планується? Друга затока Свиней? І це коли до виборів тринадцять днів?

— Діфлоріо дивиться здалеку. Тільки не в той бік. Це не Гватемала, бо народ тут розумніший, і не Бразилія, бо в цих людей нема бажання правити своєю довбаною країною.

— Тоді в чому, на хрін, мета?

— Не розумію, про що ти, Діфлоріо. Якщо купка людей забажає, так би мовити, намочити ноги, скажімо, сьогодні, то це не моя справа — втручатися у внутрішні справи.

— Чорт забирай, то все заплановано на сьогодні?

— У такі тонкощі, Баррі, я не втаємничений, але якби я був...

— Відклич їх, Джонсоне. Зараз же, заради Бога.

— Та я навіть не знаю, кому дзвонити, вибач. Мій інтелектуальний рівень підказує, що смикатися вже, в будь-якому разі, пізно. Крім того, це ж політика федерального уряду США...

— Засунь свого язика собі в сраку, Джонсоне.

— Краще я відвезу тебе додому до твоєї красуні дружини.

— Луїсе, послухай мене. Я не знаю, від АНБ[248] ти чи від кого там, в сраку, ще, але прошу: зроби крок назад і дай свою справу зробити дипломатії.

— До речі, в Еквадорі робота була зроблена першокласно.

— Стули свого сраного рота і слухай мене. Прокляття, ми вже стільки в це вгатили. Нинішня адміністрація це знає. Це знає директор ЦРУ. Я серйозно, з ким ти тут розмовляв? За рік до цих виборів ми інвестували понад сто мільйонів доларів. Сел у «Нью-Йорк таймсі», ЛПЯ, Господи Ісусе, Організація приватного сектору Ямайки...