Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91
- Автор: Шекли Роберт, Хендерсон Зенна
- Серия: ППФ (пригоди, подорожі, фантастика) #91
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0526
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91». Краткое содержание книги:
Хто ж іще залишався? “Бутлегери” в Узені не Брижилися — це Сагайда знав точно. В містечку споконвіку пили домашнє вино й наливку, на горілку навіть у застійні часи попит був невеликий, тож після указу на самогон не накинулися, черги біля горілчаних крамниць помітно не зросли. П’ять-десять хвилин у дні авансу, півгодини перед святами — хіба то черга для стійкої радянської людини? Ні, нічого суттєвішого, аніж продаж абрикосівки у банках з-під соку та нечисленних п’яних бійок біля “гадючників” чи в лісосмузі, в Узені не було. І хоч би що накоїв Деркач та його команда, до стрілянини справа б не дійшла. Не той рівень…
— Отже, все-таки наркомафія? — сумно констатував Вадим.
— Боюсь, що так, — зітхнув Сагайда і дістав з коробки нову цигарку. — А це вбивство, вважайте, перший серйозний сигнал…
Всі присутні розуміли, що тепер може розпочатися бій не на життя, а на смерть.
— Статистику по наркоманії маєш? — глухо спитав Шеремет.
— З початку року — сім справ. Одна групова: підлітки із аптечки ЦО промедольчик украли. Всі інші — приїжджі.
— Кучеряво живеш, — ніби аж позаздрив Вадим.
Сагайда вмостився зручніше, випустив з рота цівочку сизого диму і мугикнув:
— Як у раю.
Вони замовкли, думаючи приблизно про одне й те саме: які причини того, що рівень наркоманії в Узені винятково низький. Припущення, що Сагайда не знає реального стану справ, і Вадим, і Шеремет відкинули. Наркоманія, особливо серед молоді, — річ надто помітна. Навіть якщо не брати до уваги злочини, пов’язані із добуванням зілля, вистачає й інших прикмет: від трупів тих, що передозувалися, до просто візуальних спостережень (поведінка наркоманів одразу впадає в очі). У невеличкому місті цього аж ніяк не приховаєш.
Друга ймовірна причина (і страшенно хотілося вірити, що так воно й є): справа не пішла далі аматорських спроб, ще не сформувалися стабільні “кайфові” групи, які неминуче засмоктують новобранців.
Однак доводилось (хоч як цього не хотілося), думати й про третю причину. Схоже, що саме вона зв’язувала в єдиний ланцюжок мізерний рівень наркомани в місті, надзвичайно міцні зв’язки місцевої верхівки з областю (якщо не з республікою), легкий переляк чиновників після того, як накрили цеховиків, і вкрай зухвале та жорстоке вбивство.
Усі троє знали, що область зараз — не тільки споживач наркотиків. Десь на її території працювала підпільна лабораторія, було налагоджено виробництво героїну. Вдалося перехопити чотирьох кур’єрів, які вивозили невеликі партії наркотику, однак жоден не дав корисних показань…
Усі троє розуміли: якщо лабораторія в Узені, то наркомафія збуватиме “білу смерть” де завгодно, тільки не в самому місті. При потребі, по своїх каналах, навіть допомагатиме владі, аби покласти край діяльності “чужих” поблизу бази. Ну і неодмінно — це аксіома мафії — будуть куплені, “схоплені” у різні способи високі чини в міліції, виконкомі, а по можливості — і в прокуратурі. Відпрацюють мафіозі “прикриття” і на обласному рівні; не всі покровителі будуть втаємничені в те, що саме вони прикривають, за що одержують такі гроші, але чудово знатимуть, які саме “сигнали.” належить блокувати, яких людей і які служби треба відгородити од небезпеки. Наркоманія — це й обов’язкова служба безпеки, бойовики, які при потребі не спиняються перед будь-яким злочином. Виконавці? Це можуть бути і професійні кілери, і слухняні раби, здатні на все заради чергових доз…
Наркомафія. Організація, що стоїть абсолютно поза мораллю й живе за рахунок каліцтва та смерті інших. Повільної і страшної смерті. А коли виникає загроза, вона вбиває. Часто — з нелюдською жорстокістю. Нещадна мафія і тоді, коли хтось із “партнерів” виявляє непокору, стає некерованим — а знає і може надто багато. Скажімо, має групу своїх бойовиків і прагне сам стати “хазяїном”… Починає небезпечну гру… Ось тоді й розпрямляється невидима пружина. Удар, і завжди — на повну силу.
Так, мафія не жартує. А от Жора Деркач, очевидно, недооцінив суперника…
Першим порушив мовчанку Шеремет.
— Повтори-но ще раз, що тобі казав наодинці Деркач, — попросив він Вадима.
Вадим повторив.
— Укладається в схему, — замислено мовив Сагайда.