Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91

4

Непомітно промайнули дві,години. Обов’язкова коротка нарада, перші прикидки, переказ деяких місцевих пліток. Потім — ретельне ознайомлення з матеріалами по справі, які вдалося зібрати на цей час.

До того, що було розказано за Явдошиним столом, додалося не так багато. Деркач падав двічі: очевидно, зразу після пострілу (знайдено слід на вогкій дорозі) і востаннє — за півсотні кроків від тіла дружини. Убитих, схоже, не пограбовано, принаймні Клавдію — точно: на ній залишилися прикраси, знайшли трохи грошей у сумочці. В Деркача у кишені був гаманець, але в ньому тільки дріб’язок. Балістична експертиза: обидві кулі — з “нагана”, досить старого. В обох невеличка (у Георгія— трохи більша) доза алкоголю в крові. Свідки стверджують, що на випускному вечорі обоє кілька разів піднімали келихи. Власне, на тому вечорі нічого особливого ніхто не помітив. Те, що Георгій був похмурий і не танцював, нікого не здивувало: всі знали і його вдачу, й погані стосунки з Клазою. Більшість дорослих розійшлися одночасно. До повороту на Садову Деркачі йшли разом з іще двома парами, а далі — триста метрів до Травневого — самі. За квартал до повороту в провулок їх бачив таксист. Навіть пригальмував — може, зупинять, вночі клієнтів бракує. Але Деркач (таксист його впізнав) махнув рукою: їдь собі. Поблизу од них таксист нікого не помітив, нікого не бачив і в темному Травневому; запевняє, що там не було вогнів автомашини.

А присутність легкового автомобіля на місці злочину— факт. Дощ усе ж не встиг змити сліди коліс.

Так, саме так: в інтервалі між початком дощу — а це якраз той час, коли пролунали постріли, — і його завершенням провулком проїхали “Жигулі”. Шоста модель. З невеликим дефектом на лівому задньому протекторі. Однак експерт не міг з певністю сказати, чи зупинялася машина у Травневому…

Неминучі зустрічі у виконкомі та райкомі тривали хвилин по п’ятнадцять. Перша була саме така, як і передбачав Шеремет: очевидне бажання не виносити сміття з хати, Узень не ганьбити й, звісно ж, з усього не робити типовий випадок. І водночас — обережне промацування можливих шляхів слідства та кілька спроб вбити клинець між Шереметом і Вадимом, який, мовляв, надто вже розійшовся, наробив багато галасу, переполохав купу людей — а чого досягнув? Друга розмова відбулася з першим секретарем райкому. Дещо несподіваною, треба сказати, виявилась та розмова. Перший сказав, що людей, звичайно, шкода, особливо Клавдію, але те, що справа так обернулася, може, й на краще. Звісно, при умові, що слідство, яке так вдало почалося, не зупиниться на півдорозі. Хоч би який рівень зачіпався, він, перший, повністю “за”. І попросив при потребі звертатися безпосередньо до нього, обминаючи всі “щаблі”. Дав телефон, але не прямий, а через комутатор, спільний з виконкомом… Втім, Сагайда міг першого й не попередити — хіба не так?

“Таємну раду” було призначено на дванадцять тридцять. Зателефонувавши Сагайді, Шеремет і Вадим поодинці перетнули парк і розшукали потрібний будинок.