Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91
- Автор: Шекли Роберт, Хендерсон Зенна
- Серия: ППФ (пригоди, подорожі, фантастика) #91
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0526
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91». Краткое содержание книги:
— Їй-богу, у нас такої цікавої справи ще не було, — майже радісно мовив Денис, вмощуючись на зручному сидінні Шереметової “Волги”.
— Ще й як були, — відгукнувся Матвій Петрович, запускаючи двигун. — Просто ви в ті часи їх не помічали.
— Хіба можна стрілянину не помітити? — здивувався Денис; потім збагнув, що означало оте “не помічали”, і в голосі його забриніла образа: — Можна подумати, що ми геть сліпі.
— Зрячі, зрячі; тільки де ви були місяць тому? Чому чекали, доки ми перші почнемо?
— Та звикли якось… Гадаєте, ніхто нічого не помічав? Однак руки не доходили. І ось, на мою думку, чому:, знали, що все одно будемо крайніми, — от і відтягали неприємності.
Шеремет навіть зубами скреготнув, але вголос мовив майже спокійно:
— Не крайніми, а передовими б виявилися, якби самі почали свій бруд розчищати. А так — звичайно, крайні: переклали все на обласних дядечків. Ви б іще з Москви підмогу попросили.
Комаров знизав плечима:
— Мені це самому не подобається. А тут іще Семенович мало не щодня дзвонить та все допитується, що ви там іще замислили і як ми виглядаємо на тлі решти районів…
“Семеновичем” — це Шеремет уже знав — називали заступника голови тутешнього виконкому, міцного чолов’ягу із плеяди непотоплюваних. До нього тяглася головна з відомих уже ниточок, що зв’язували район з областю.
— А Хижняк вас тривожить?
— Ще й як.
— Робота у нього така, — кинув похмуро Матвій Петрович і пригальмував машину, аби помилуватися діями десятка лобуряк, що саме йшли Травневим провулком. Що й казати, дії були ефектні. Дужі, високі хлопці, всі як один у чорних шкірянках, у руках мали оберемки квітів і, дотримуючись черги, встеляли ними прижиттєву останню путь рекетира. По обидва кінці провулка стояло кілька легкових авто, раз по раз розлягалося тужливе ревище клаксонів.
Так, зворушливе було видовище.
— Ну як, подобається? — спитав Шеремет, не відводячи очей од дороги.
Комаров тихо вилаявся. І сказав:
— Це буде остання така церемонія. Або я…
— Не поспішай, хлопче. Може, й не остання ~. однак ми їм зламаємо хребет. І, сподіваюсь, досить швидко. Але треба працювати. Разом працювати, по-справжньому. Знати, хто на твоєму боці, і підставляти один одному плече… Чим зможу — допоможу тобі. Сам або через Вадима. Тільки виходь безпосередньо на мене, обминаючи свого начальника і мого Хижняка. Зайві ланки. Зрозумів?
— Так.
— А в районі — орієнтуйся на Сагайду. Я його теж попереджу, щоб контактував саме з тобою. Справа у нас спільна і набагато важливіша, аніж боротьба за службове крісло. На жаль, не всі, ой не всі це розуміють. До речі, ти особисто знав Деркача?
— Таж працював разом з ним, — неохоче сказав Денис.
— І яке враження?
— Тварюка. Але розумна й хитра. Це вбивство мене дуже вразило: не можу збагнути, як Деркач міг так прорахуватися.
— А він рахував?
— І дуже непогано. Коли був у міліції, стільки накоїв! Іншого давно б посадили, а він майже сухим із води вийшов. Розумник…
— Справжні розумники з крісел не злітають.
— Так тварюка ж, кажу вам. Думав, що й усі інші такі. Тому так довго не міг втямити, що не все пішло, як він розраховував. Був певен, що кого-кого, а його не зачеплять. Знав, що в “колах” усі були з ним хоч трошки, а пов’язані…
— Що ж, хлопче, тепер наша черга підраховувати і вираховувати…
8
Потрібне подвір’я на Ангарській знайшли швидко. На узбіччі, поряд з розчиненим навстіж гаражем, стояли аж дві машини ПМГ. А в гаражі тьмяно блищала світло-зелена “шістка”; біля неї стояли троє: один у формі, двоє в цивільному. Шеремет висадив Дениса, віддав йому усі документи, перекинувся кількома словами з лейтенантом-дільничним, що знайшов машину, та з експертами, а тоді поїхав у райвідділ.
Водієм “шістки” з характерним дефектом протектора був блідий, довготелесий хлопчина на прізвище Кравцов. Сергій Семенович Кравцов, 23 роки, художник-оформлювач Узенської майстерні торговельної реклами. Півроку тому перебував під слідством: його та ще двох із майстерні звинувачували в привласненні грошей шляхом завищення обсягу та неправильної оцінки якості робіт у молодіжному кафетерії. Слідство припинено за відсутністю складу злочину — знайшли помилки в розрахунках, якими оперував трест їдалень і ресторанів.
…Сагайда — він і Шеремет розмовляли вдвох у кабінеті начраимілу, поки слідчий псував Кравцову нерви каверзними запитаннями, — згадав, що хоч ту справу і закрито, але там не все гаразд. Тоді в райвідділі склалося таке враження, що з оформлювачів витискували хабар, а коли хлопці відмовилися, спробували посадити. Вийти на вимагачів не вдалося: бракувало доказів. Один із художників (не Кравцов) натякнув, але написати заязу не згодився. Мовляв, їм ще працювати та працювати, і навіть коли одного здирника виведуть на чисту воду, нічого не зміниться.