Втомлені гори

26.3.2004 р. КОЛИ РОБИЛИ НА СЕБЕ Колись робили всі на себе, А зараз роблять на панів, Тому сьогодні й янголята Навіть літають без штанів. 7.2.2002 р. ЧАЧА Ми дівчата з України, Кажуть, що ледачі, Але хто від нас спроможний Випить більше чачи? Кажуть, ніби українки Надто вже ледачі, Хай хто більше перепустить... Та ще й не заплаче? 14.4.2000 р. ХОЧЕШ В НЕБО ПОДИВИТИСЬ? Як погляну я на ниву, Що з вітрами грає, І невже це все не наше,– Сам себе питаю? Якось важко аж повірить,– Хай мене розтрощать вщент,– Що оце усе народне Міг відняти Президент? І що нафту, газ, вугілля, Все це він віддав братві, Ну а нам – щоб ми раділи – Дав всім ваучер в ті дні. І ходжу я з папірцем тим, І не знаю, де приткнуть, Папірець мільйона вартий, А мільйона не дають. Ну не можу в те повірить, Якщо чесно вам сказать, Він такий закон придумав, Щоб у нас без нас віднять. Може завтра й небо скуплять, Ті браточки і брати? Й скажуть: – Хочеш в небо глянуть? То, братеня, заплати. 14.4.2003 р. ГАРАНТ Сім літ Гарант гастролював, Поки останній рік настав. Став із народом загравать, Навести лад пообіцяв. А де ж ти був усі ці роки, Коли в людей тріщали боки, Як ті стогнали і ревли, Що їх до нитки роздягли? 21.5.2004 р. ХОМ'ЯКИ Ви подивіться на їх писки – Які всі впевнені в собі, І спробуй ти йому щось пискни, То не позаздрю я тобі. На вигляд кожний, ніби кішка, Що аж охота пригорнуть, А от погладьте проти шерсті, І вас хто-зна чи вже знайдуть. Така вона – система нова, Такі вони – нові вожді, Навіщо ж нам така держава, Де скрізь при владі шахраї? А от як з виду подивиться – Ніби попали в божий рай: Такі всі милі, делікатні, Хоч всіх до рани прикладай. До чого не люблю начальства – Типа вовків та дмитруків, Які – чим більше придивляюсь – Похожі всі на хом'яків. 5.4.2003 р. НАША НІНКА Тільки сьогодні наша Нінка Може гордитись тим, що жінка, А колись – скажу з журбою – Це вважалося ганьбою. 6.4.1999 р. САМ НА СЕБЕ НАДІЙСЬ Сам на себе надійсь і людей не вини Що вони тільки й мріють про себе, Бо настали такі в нас сьогодні часи, Що нікому вже вірить не треба. І усе через тих знахабнілих панів, Що усе підім’яли під себе, І лютують ще більше від того, що в нас Не змогли відібрати ще й небо. Я дивлюсь з гіркотою на те, Як бандити вривали ті жили, Але де ж ви були всі тоді, мужики, Як бандити ламали й трощили? Як оті недолюдки – картаві пани – Що над нами біду цю чинили, Де ж тоді ми були, мужики, Що до цього ми їх допустили? От і маємо те, що маємо: Не сміємось уже й не співаємо, А хіба стало менше смішного, Чи нема вже сміятися з кого? На людей сподівайсь, але сам не дрімай – Як нам мудрість народна глаголить, Бо вже тих у верхах, що схопили пиріг, Не зупинять ні ріки, ні гори. Сам на себе надійсь і людей не вини, Що вони тільки й мріють про себе, Бо настали такі вже сьогодні часи, Що нікому вже вірить не треба. 30.8.2001 р. ВОВЧА ЗГРАЯ Світ такий настав, що люди Стали м’ять друг-другу груди, Вже і той, хто совість мав, Теж її комусь продав. Тягне кожний, хто що може, Бо ніхто вже не поможе, І, виходить, світ вже, Рая, Став неначе вовча зграя. 10.2.2001 р. ДОЖИЛИСЬ І Лігачова, і Горбачова пора гонить, Поки не встигли ще державу розвалить, Бо так звана перестройка не для нас, Хоч хотілось, щоб це сталось в добрий час. То один збирав машини й ордени, Ну а цей пішов ще далі – по чини, Ну а ти, дурний Іване, як тягав так і тягни, Тільки вже якщо ти тягнеш – Не кривись, і не стогни. П’ятий рік вже обіцянки, П’ятий рік вже тріпотня, Ой, як всі її наїлись: я і вся моя сім’я. То казали, комуністи є вершина всіх висот,