А листя падають...

Відкукарікали півні, Відкудкудахали несучки, А ми з тобою на стерні, Й куди не глянеш - скрізь колючки. Летять у вирій журавлі Мабуть шукати інші долі, А ми з тобою на стерні, Як дві загублені тополі. 15.7.1992 р. НАЙКРАЩА КВІТКА Мов полуниці губоньки твої, Що манять вічно зрілими медами, Тільки тебе побачу - солов'ї Всю ніч в мені виспівують піснями. А пройде ніч - оця безмежна мить, І знову день тюльпанами палає, О, як би я тебе хотів любить! - Та як тобі сказать про це не знаю. Ось знову день гуляє в небесах, І знову я пишу тобі сонети, Бо ти як пісня, що в моїх вушах І квіточка - найкраща на Планеті. 3.2.1989 р. ЛЮБИТЬ НЕ ГРІХ Що я люблю тебе і іншу - В тому не бачу я гріха. Щоб то вони були за вірші, Щоб в них була любов одна? Бо там краса, де різні квіти, Вони не втомлюють наш зір, Так як людей не томить літо І краєвиди синіх гір. 18.3.2004 р. СИНУ Все оце небо і цей ліс Колись залишим неодмінно, І мить, яку ми проживем - Пролине сіронькою тінью. Й ніщо не викаже колись Що ти тут був, що ти сміявся, Що ти цю стежку протоптав, Щоб інший хтось не спотикався. Ніхто й не знатиме колись Як ти для вічності старався, І все для того, синку мій, Щоб ти колись не спотикався. 29.11.2003 р. НЕ ХОДИ ПОо САДОЧКУ... -Ой, юначе ти юначе, По тобі гітара плаче, Та, якщо не маєш хати, Де ж на ній ти будеш грати? Не ходи ти по садочку, Не виманюй з хати дочку, Не гукай до себе Нату, Поки ти не зробиш хату. -Будем гратись ми в гайочку - Де вербички, де дубочки. Й хати кращої не знаєм, Ніж ота - в якій ми граєм. Ой, ви батьку, ой ви мати, Не спішіть нас розлучати, Бо якщо не буде Нати - То піду на іншій грати. То ж, ото, ідіть ви в хату І гукніть ви швидше Нату, Хай виходить у суботу І підем робить роботу... 24.10.2008 р. ГОТОВСЬ ДО ЖНИВ Веселись, браток, і радуйсь, Дякуй Богу і весні, Що цвітуть і в місті квіти, Що куди там ті лісні? Це любов тебе гукає, Щоб проснувся і ожив, І як квіти ті дозріють - Щоб готовим був до жнив. 9.3.2004 р. ЦИГАНКА Іде по дорозі смаглява циганка. Гукаю до неї: -Іди, погадай! Вона ж посміхнулась до мене злегенька І тихо говорить: -Пішли краще в гай. -У гай так і в гай, якщо ти поцілуєш, І, навіть, у поле, якщо пригорнеш. Чому ж ти мовчиш? Чи вже може не чуєш? Чи вже передумала? Чому ж не йдеш? - О ні! - я не можу тебе цілувати, І, навіть, не зможу тебе покохать, Бо нас ще з дитинства навчалала так мати Любов лиш єдиному в світі віддать. -Яка ж ти наївна! - а кажеш циганка, Якщо ти не знаєш, де правду шукать, Якщо ти не бачиш, як серце палає І як в ньому арфи кохання дзвенять. Циганка підступно злегка посміхнулась: -Не хочеш? Як знаєш. Сама я піду. Хотіла тобі погадать я на щастя, Та, видно, прийдеться гадать на біду. -Я знаю: цигани не в міру 'горячі', Та тільки навіщо так тяжко карать? Дай краще тебе обніму й поцілую А потім роби вже, що мати велять. 29.9.1989 р. ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ Як мені завжди хотілось Десь на лузі в літній день Біля озера проснутись Серед птахів і пісень. Щоб в твоїх очах купатись, Цілувати грудоньки, І завжди в житті пишатись, Що зімною поруч ти. Бо не бачу в цьому світі Кращих квітів від жінок, А тому завжди і рвався В їх божественний садок. Може в тому моя сила, Що не міг я без дібров, Що моя душа весела, Що завджи беріг любов? І коли зі мно мила - Вічно кланяюсь я їй, Бо минуле і майбутнє - Бачу тільки в ній одній. 20.3.2000 р. ДЕ ВОНА? Тягнуться хвилини, Ніби, ціла вічність Як її чекаю, А її нема; І стою, як мумія Я на переході, Може хто з прохожих Знає, де вона? А вітри ганяють Хмари світлобілі. Наганяють тугу,