Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Чотири держави-переможниці зійшлися на певних аспектах. Трибунал буде здійснювати юрисдикцію над особами, а не державами, і обвинувачені не матимуть змоги прикриватися державними повноваженнями. Буде вісім суддів, по двоє від кожного з союзників, головний і додатковий. Американці, британці, французи і більшовики висувають по одному прокурору від своєї держави.
Проте залишалися нерозв’язаними процедурні питання. Чи справу обвинувачених німців будуть розглядати судді, як це узвичаєно у французькій системі, чи прокурори, як у англо-американській системі? З усіх труднощів найсерйознішою проблемою був перелік злочинів, у яких звинувачуватимуть підсудних. Розбіжності у поглядах зосередилися навколо викладу статті 6 Статуту міжнародного військового трибуналу[22] — документа, який регулюватиме діяльність нового міжнародного суду.
Радянський Союз наполягав на трьох злочинах: агресія; звірства проти цивільних осіб при здійсненні цієї агресії; порушення правил ведення війни. Американці, окрім цих трьох злочинів, пропонували додати ще два{217}: розв’язання незаконної війни і кримінальна відповідальність за членство в СС або гестапо. Джексон потребував допомоги Лаутерпахта, аби заповнити ці прогалини, побоюючись, що французи підтримають Радянський Союз. Джексон нещодавно повернувся з Німеччини, де він відвідував особисті кабінети Гітлера, коли отримав новини, що Черчилль і консерватори програли загальні вибори лейбористам, які, імовірно, можуть бути більш прихильними до французів і більшовиків. Він боявся, що новий британський уряд підтримає СРСР. Після повернення до Лондона{218} в суботу, 28 липня, він отримав нові британські пропозиції щодо процедури процесу, які, викликавши серйозне занепокоєння Джексона, прийняли французи.
Такі питання крутилися в голові Джексона, коли він на наступний день їхав до Кембриджа у товаристві свого сина Білла, двох секретарів і штатного юриста. Він запросив Лаутерпахта на обід до «чудового старого готельчика за містом», імовірно, у Гранчестері. Потім вони вирушили назад, на Кранмер-роуд. Був теплий літній день, вони сиділи у садку, на свіжоскошеному газоні, «рівненькому, як тенісний корт з коротко зрізаною травою»{219}. Садок був наповнений солодким ароматом. Лаутерпахт тішився, що його гості це зауважили. Поки вони говорили, до садка забігла сусідська дитина, а Рахиль приготувала їм чай та каву. На жаль, немає письмових підтверджень того, чи вони їли торт «Вікторія» з місцевої пекарні «Фіцбілліс».
Джексон розповів про труднощі, з якими треба було дати раду. Радянський підхід, загалом, підтримали французи та британці, тож стояло питання, як найкраще підготувати пакетне рішення. Лаутерпахт запропонував означення злочинів зафіксувати у тексті як один з шляхів до компромісу. Це могло б прогресивно допомогти у підготовці закону.
Він запропонував слово «агресія» замінити на «воєнний злочин», і що було б краще порушення законів та звичаїв війни означити як «воєнні злочини». Назви мали б полегшити розуміння{220} для широкого загалу, за які саме злочинні дії висуваються звинувачення, допомогти заручитися підтримкою і додати легітимності процесу. Джексон позитивно зреагував на цю ідею з означеннями.
Лаутерпахт запропонував подальші міркування. А якщо ввести у міжнародне право новий термін для означення звірств проти цивільних (питання, на яке росіяни та американці мали різні погляди і до якого він мав особистий невисловлений інтерес)? Він поділився цим із Джексоном. Чому б не означити звірства проти окремих цивільних осіб як «злочини проти людяності»?
Таке формулювання вже вживалося у 1915 році, коли британці та американці виступили із засудженням турецьких дій проти вірмен, але декларація не передбачала законних зобов’язань. Цей термін також вживався в роботі Комісії Об’єднаних Націй з воєнних злочинів,{221} але знову ж таки у формі, яка юридично ні до чого не зобов’язує. Джексонові ця ідея сподобалася. Це був практичний і привабливий спосіб просуватися вперед. Джексон сказав, що подумає над цим.
Пізніше усі разом відвідали Триніті-коледж, пройшли через велику бібліотеку імені Крістофера Рена, погуляли приватними садами коледжу. Джексон захоплювався деревами. Кетрін Фіт, одній із Джексонових юристок, дуже сподобалася мальовнича Кембриджська річка Кам і невеличкі місточки через неї. «Найкрасивіше місце, яке мені запам’яталося в Англії»,{222} — написала вона своїй матері.
22
Мова йде про Нюрнберзький статут.