Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Джермейн не мала фотографій і мало що пам’ятала про попереднє життя міс Тілні, окрім того, що в неї був брат у Нориджі, проповідник на ім’я Альберт, і про її місії до невідомих місць. «Вона могла бути у Південній Африці», — подумала Джермейн, докопуючись до суті, але не мала інформації про воєнні роки і поїздки до Відня. Тема війни була дуже делікатною, оскільки Джермейн мала німецькі корені.
— Давніше, — пояснила Джермейн, — мій чоловік Роберт зібрав усю сім’ю, щоб сказати, що ми ніколи не будемо говорити про війну.
Під час війни її свекор Фредерік разом зі своєю дружиною Норою приймали в себе британських солдатів, що прибували до Маямі.
Джермейн спитала, чи багато мені відомо про брата міс Тілні, Фредеріка.
— Мені нічого про нього невідомо, — відповів я.
— Він прожив цікаве життя, — пояснила вона. Фредерік приїхав до Америки у 1920-х роках, «став відомим культуристом{231}, і відкрив Чарльза Атласа[24], який був його другом».
Джермейн порадила мені почитати Фредову автобіографію «Молодий у 73 і більше!». Я знайшов примірник (який згодом подарував мамі на її сімдесят третю річницю) і фото Фреда. У книзі він описував своє тяжке, бідне дитинство у Нориджі, деспотичного батька (також проповідника), тривалі партнерські й дружні стосунки з Чарльзом Атласом.
Джермейн познайомила мене зі своїм племінником Джоном. Єдина телефонна розмова з ним обірвалася: чи навмисне, чи випадково — невідомо. Хоч там як, ця розмова підкинула мені одну чудову зачіпку.
— Елсі Тілні ненавиділа німців, — несподівано сказав Джон без жодних пояснень. — Вона просто ненавиділа їх.
Щось сталося під час війни? Подробиць він не пам’ятав.
Почали промальовуватися нечіткі обриси життя міс Тілні. Вона походила з родини проповідників, яка була з місією у південній Африці, не любила німців, останні роки жила у Коконат-Ґроув, Маямі. Я покопався в африканських місіонерських архівах (багатших і цікавіших, ніж можна собі уявити) і натрапив на слід, який привів мене до архіву бібліотеки Вітватерсрандського університету. Там я знайшов документи про місію міс Тілні до Південної Африки після війни. Серед паперів було кілька рукописних листів.{232}
Я порівняв почерк у листах і на тому клаптику паперу. Вони були ідентичні. Місіонерка і міс Е. М. Тілні з Блубелл-роуд були однією і тією ж особою. Листи свідчили про її вольову вдачу і містили інформацію про часи, проведені у Португалії, а перед тим — у Франції. Тож я звернувся до французьких архівів, де випорпав один єдиний лист, датований лютим 1942 року, написаний французьким військовим офіцером такому собі Отто Ландхаузерові, комендантові «Фронтшталаг 121». Як я дізнався, це був табір для інтернованих у курортному містечку Віттель. У листі йшлося про двадцятьох вісьмох ув’язнених у таборі жінок, яких німці хотіли обміняти на полонених, яких утримували британці. Серед них було ім’я «Елсі М. Тілні, народженої 1893 року»{233}, з британським паспортом, інтернованої німцями до Віттеля.
Джермейн згадувала її брата, проповідника Альберта Тілні, і це відкривало ще один шлях для пошуків. Виявилося, що Альберт був причетний до євангелістської церкви Серрей Чепл у Нориджі, яку заснував Роберт Ґоветт з Вустер-коледжу Оксфордського університету. Ґоветт заснував цю церкву через своє бажання бути вірним Святому Письму, керуючись логікою («безстрашною у своєму прагненні досягнути раціонального обґрунтування»{234}), незалежністю (відкидаючи «загальні доктрини протестантизму Постреформації») і простотою (вживаючи «звичайну просту мову, зрозумілу для всіх»). Я натрапив на копію{235} столітньої церковної брошури, надрукованої 1954 року, де містилася інформація про місіонерську групу, створену 1903 року. Там було вказано всіх місіонерів цієї церкви. Серед них була одна місіонерка, яка покинула Норидж і подалася 1920 року до Алжира, а також зерниста чорно-біла фотографія. На фото була рішуча молода жінка із вольовим обличчям, волосся спало їй на чоло, у простій, елегантній сукні. Після двох років пошуків я дивився на міс Елсі Тілні.
24
Чарльз Атлас (1892–1972) — італійський, американський спортсмен та культурист, натхненник бодібілдингу.