Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Рита залишилась у Відні. Цей факт завжди непокоїв мою маму, бо стосувався обставин, за яких Рита вирішила — якщо у неї був вибір — не супроводжувати свою єдину дитину до Парижа. Необхідність чи вибір? Необхідність має свої принади.
Окрім паспорта, єдиною іншою зачіпкою був жовтуватий клаптик паперу, що терпляче чекав поміж документів Леона. Розміром у два квадратних дюйми, він був складений вдвоє і мав з одного боку кілька твердо написаних олівцем слів. «Міс Е. М. Тілні, “Менука”, Блу Белл р-д, Норидж, Англія». Жодного повідомлення, лише ім’я та адреса.
Два роки жовтий клаптик висів на стіні над моїм робочим столом. Вряди-годи я дивився на нього, гадаючи, де було написано цю записку, хто її писав і що могло змусити міс Тілні здійснити таку небезпечну подорож, якщо вона насправді її здійснювала. Інформація, записана на клаптику, мала бути важливою, оскільки Леон зберігав його усе життя, шість десятиліть.
Адреса у Нориджі була за сто миль на північний схід від Лондона, за Кембриджем, поблизу Норфолк-Бродс. Я не зміг знайти будинок з назвою «Менука», з його англійським підтекстом, що натякав на середній клас.
Я почав із записів перепису населення і телефонних довідників Нориджа початку двадцятого століття і, на свій подив, знайшов не менше п’яти жінок з ім’ям Е. М. Тілні. Двох із них можна було не брати до уваги з огляду на вік: Една М. Тілні була надто молодою, щоб їхати до Відня (народилася 1924 року), а Едіт М. Тілні — надто старою (народилася 1866 року). Тож залишилось три імені:
1. Е. М. Тілні, народжена 1915 року, зі сусіднього села Блофілд.
2. Елсі М. Тілні, народжена 1893 року, яка під час загальнонаціонального перепису населення 1901 року мала сім років, мешкала у Нориджі на вулиці Глостер, 95, разом зі своїми батьками.
3. Едіт М. В. Тілні, без дати народження, яка вийшла заміж за п. Гілла 1940 року.
У телефонному довіднику була Е. М. Тілні з Блофілда. Якщо це та сама особа, їй мало би бути дев’яносто п’ять років. Я кілька днів набирав телефонний номер і врешті поговорив з Дезмондом Тілні, який мав прекрасний норфолкський акцент:
— Моя сестра Елсі Мей померла три роки тому, — сумно сказав він.
— Чи їздила вона до Відня у 1939 році?
— Ой, не знаю, я ніколи не чув про це.
Він сказав, що розпитає. Через два дні він зателефонував і повідомив, що, на жаль, його сестра не їздила закордон перед війною.
Я перейшов до Елсі М. Тілні, яка народилася 1893 року. Запис у переписі 1901 року повідомляв, що вона мешкала в окремому будинку з батьками, яких звали Альберт (канцелярський службовець) і Ханна, та своїми чотирма братами і сестрами. Це ім’я та дата народження видали в інтернет-пошуку ще два результати. 1 січня 1960 року жінка з таким ім’ям і такого ж віку зійшла з корабля «Замок Стерлінг MV» (судноплавної компанії «Уніон Касл Лайн») у порту Саутгемптон, прибувши з південноафриканського Дурбана. У декларації суднового вантажу міс Тілні — друге ім’я Мод — згадується як «місіонерка», яка повертається з Басутоленду. Чотирнадцять років по тому, у жовтні 1974 року, жінка такого ж віку і з таким ім’ям померла в окрузі Дейд американського штату Флорида.
Інформація про її смерть містила поштовий індекс. Заплативши шість доларів, я отримав п’ять цифр і назву міста: 33134, Маямі. Пошук за прізвищем Тілні і поштовим індексом видав кількох Тілні у цьому районі, двоє з яких померли 1974 року. Одним із них був Фредерік. Згідно з переписом населення 1901 року, таке ім’я мав молодший брат Елсі Мод Тілні. У телефонному довіднику Маямі я знайшов кількох Тілні з таким поштовим індексом. Першою, до кого я прийшов через кілька днів, була Джермейн Тілні.
— Так, я знала Елсі Тілні, — сухо відповіла мені Джермейн Тілні. Елсі була тіткою її покійного чоловіка, старшою сестрою її свекра д-ра Фредеріка Тілні. Відтоді, як вона померла, минуло сорок років, тож Джермейн небагато пам’ятала про тітку Елсі, «ласкаву пані», яка з’явилася у їхньому житті всередині 1960-х років. Вона присвятила себе місіонерській роботі як християнка-євангелістка, а тоді покинула це заняття, аби бути зі своїм братом Фредом у Флориді. «Вона була людиною порядною, мовчазною і замкненою у собі». Іноді вона приходила в гості на сімейні обіди, зазвичай у неділю.