Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Якщо договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, воно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів на предмет застави. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, наводиться в Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [352]. Щодо інших об’єктів правовстановлюючими документами слід вважати документи, що підтверджують правомірність їх придбання, зокрема, — свідоцтва про право власності на морські судна (ст. 35 КТМ [34]), реєстраційні свідоцтва на повітряні судна (ст. 25 Повітряного кодексу [32]), суднові свідоцтва (ст. 27 Статуту внутрішнього водного транспорту [403]).
5. Сторони договору застави можуть домовитися про нотаріальне посвідчення договору застави і в тому випадку, якщо законодавством воно не передбачене. Договір застави в такому випадку може бути відповідно до ст. 41 Закону «Про нотаріат» посвідчений будь-яким нотаріусом незалежно від місця знаходження майна. Нотаріальне посвідчення договору застави, звичайно ж, означає, що законність договору перевіряв юрист, що має відповідну кваліфікацію. Але президія Вищого арбітражного суду свого часу роз’яснила [396], що сам по собі факт нотаріального посвідчення договору застави не виключає можливості визнання його недійсним чи неукладеним, якщо для цього є матеріально-правові підстави. Це роз’яснення відображає практику, що склалася та зберігається. Щодо неукладеного договору див. п. 3 коментаря до ст. 215 ЦК і коментар до ст. 638 ЦК.
6. Договори застави, в тому числі і іпотечні договори, державній реєстрації не підлягають. Державна реєстрація застави не є державною реєстрацією договору застави. Про державну реєстрацію іпотеки див. п. 26 коментаря до ст. 545 ЦК.
7. Реєстрація застав рухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі — Державний реєстр) відповідно до ст. 46 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Кабінет Міністрів відповідно до доручення, яке дане йому названим Законом, затвердив Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна [309].
7. Реєстрація застав рухомого майна не є обов’язковою. Але відсутність реєстрації означає, що застава є чинною лише у відносинах між заставодавцем та заставодержателем. Будь-яких прав на переважне задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна перед третіми особами-кредиторами заставодавця (боржника) заставодержатель незареєстрованої застави не отримує. Такі права він отримує тільки із факту реєстрації застави в Державному реєстрі (ст. 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), якщо інше не встановлено цим Законом.
8. Цей Закон встановлює правила про пріоритет обтяжень, в тому числі застав. Пріоритет надається зареєстрованим обтяженням (заставам) над незареєстрованими. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Стосовно кожного із цих випадків в частині першій ст. 14 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зроблено застереження «якщо інше не встановлено цим Законом». Це слід тлумачити таким чином, що наступна застава шляхом реєстрації легалізується, хоч би вона суперечила ч. 1 ст. 588 ЦК: наступна зареєстрована застава, яка суперечить цьому положенню Цивільного кодексу, може бути визнана судом недійсною лише за умови, що була зареєстрована попередня застава. Наступна зареєстрована застава має пріоритет над незареєстрованою попередньою заставою, хоч би наступна застава суперечила ч. 1 ст. 588 ЦК. Цей висновок ґрунтується на частині другій ст. 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
9. Правила про пріоритет незареєстрованих застав не встановлені. Але такий пріоритет випливає із ч. 3 ст. 588 ЦК, що встановлює переважне право попередніх заставодержателів перед наступними.
10. Реєстрація обтяжень рухомого майна, в тому числі і застав, здійснюється на підставі заяви обтяжувана (заставодержателя), в якій повинні бути зазначені відомості про обтяжувана (заставодержателя) і боржника (заставодавця), підставу виникнення обтяження, його зміст, опис рухомого майна, що є предметом обтяження (застави), про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження. Більш детально вимоги до цих відомостей викладаються у частині першій ст. 43 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].
11. Держателем Державного реєстру є Міністерство юстиції. До його функцій належать: 1) організація ведення Державного реєстру; 2) прийняття заяв та внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; 3) забезпечення вільного доступу будь-яких осіб до внесених до Державного реєстру відомостей про обтяження цілодобово впродовж семи днів на тиждень; 4) надання витягів з Державного реєстру про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна; 5) стягнення плати за внесення записів до Державного реєстру та надання витягів із нього.