Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

1. Передання в заставу майна, що перебуває у спільній (сумісній або частковій) власності, можливе тільки за згодою всіх співвласників. Це правило ст. 578 ЦК і ст. 6 Закону «Про заставу» [64] є спеціальним. Воно поширюється на спільну часткову і сумісну власність і виключає застосування загального правила ст. 361 ЦК, відповідно до якого співвласник майна має право самостійно розпорядитися своєю часткою у спільній частковій власності. Правило ст. 578 ЦК і ст. 6 Закону «Про заставу» виключає також застосування положень ст. 369 ЦК щодо порядку розпоряджання майном, що є об’єктом спільної сумісної власності. Лише правило абзацу третього ч. 2 ст. 369 ЦК про письмову форму і нотаріальне посвідчення згоди співвласників на вчинення право- чину щодо розпоряджання спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, слід застосовувати щодо форми згоди співвласників на здійснення правочину щодо застави спільного майна. Такий висновок погоджується з частиною другою ст. 6 Закону «Про іпотеку» [197], яка допускає передання в іпотеку майна, що є у спільній власності, лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Якщо ж договір застави не підлягає нотаріальному посвідченню, згода співвласників на передання в заставу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, повинна оформлятись письмово, крім випадків, коли відповідно до п. 3 ст. 208 ЦК вартість об’єкта права спільної власності не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб. Згода на укладення договору застави одним із співвласників або уповноваженою співвласниками особою може бути надана шляхом підписання договору застави всіма співвласниками (п. 3.1 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону «Про заставу» [396]). Це — найбільш доцільний спосіб оформлення згоди співвласників на передання спільного майна в заставу.