Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
14. Заставлене майно зазвичай залишається у володінні заставодавця. Воно відповідно до закону або договору може бути передане заставодержателю (в такому випадку застава набуває правової форми закладу) або третій особі (ч. 6 ст. 576 ЦК; ст. 9 Закону «Про заставу»). Передання предмета застави заставодержателю може випливати із суті укладеного договору застави. Так, якщо в договорі застави зазначається, що він є договором закладу, а строк передання предмета застави заставодержателю не визначений, належить зробити висновок про те, що заставодавець зобов’язаний передати предмет застави заставодержателю відповідно до правила ч. 2 ст. 530 ЦК (у семиденний строк з дня пред’явлення заставодержателем вимоги). Якщо заставлене індивідуально визначене майно повинне знаходитися у володінні заставодержателя, останній вправі вимагати передання йому предмета застави на виконання договору застави (зобов’язання) на підставі ст. 620 ЦК. Пред’явлення при цьому віндикаційного позову (ст. 387 ЦК) було б некоректним, оскільки заставодавця в цьому випадку слід примусити до виконання зобов’язання, що виникло на підставі договору застави. Порушення заставодавцем згодом (після передання предмета застави заставодержателю) права заставодержателя володіти річчю, що знаходиться в закладі, також повинне кваліфікуватися як порушення заставного зобов’язання, а тому і в такому випадку заставодержатель повинен захищати право володіння на підставі норм зобов’язального права. Водночас при порушенні третіми особами права заставодержателя володіти предметом застави заставодержатель повинен захищати своє право, посилаючись на ст. 387 ЦК.
Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави
1. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
2. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
4. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
. (Із змін, від 18.11.2003)
1. Договір застави відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК повинен бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не встановлена вимога про обов’язкове нотаріальне посвідчення договору застави. Порушення вимоги закону про укладення договорів щодо встановлення забезпечення виконання зобов’язань у простій письмовій формі тягне їх недійсність (нікчемність). Це передбачено ч. 2 ст. 547 ЦК і (стосовно застави) ст. 14 Закону «Про заставу» [64]. При укладенні договору застави в простій письмовій формі повинні дотримуватися правила ст. 638 ЦК. Спір, що виникає при укладенні договору застави в простій письмовій формі, може бути переданий на вирішення суду відповідно до загальних правил (ст. 649 ЦК; ст. 181 ГК [42]).
2. Договір застави нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Про поняття нерухомого майна див. ч. 1 ст. 181 ЦК та коментар до цієї статті.
Нотаріальне посвідчення договорів застави нерухомого майна провадиться за місцем його знаходження (частина четверта ст. 55 Закону «Про нотаріат» [75]). Лише стосовно іпотечних договорів, що укладаються відповідно до Закону «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [199], допускається нотаріальне посвідчення як за місцезнаходженням нерухомості, що є предметом іпотеки, так і за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця (частина четверта ст. 5 названого Закону).
3. Підпунктом 3 п. 7 Розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207] до ст. 13 Закону «Про заставу» внесені зміни, відповідно до яких не вимагається нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів. Але слід враховувати, що в сфері дії Закону «Про іпотеку» [197] на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання поширюється правовий режим нерухомого майна (абзац другий ст. 1 цього Закону). Отже, договори застави перелічених об’єктів підлягають нотаріальному посвідченню відповідно до частини першої ст. 18 Закону «Про іпотеку». А щодо морських торговельних суден чинною є ст. 366 КТМ [34], що також передбачає нотаріальне засвідчення договору про іпотеку судна.