Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Або:
Взагалі позиція Глібова в історії української байки не позбавлена певної двозначності. Найвидатніший, чи один з найвидатніших, на загальне признання, її представників, не тільки не зміцнює її в рівновазі наративного розповідного та етично-висновкового моментів, але розхитує, розслабляє, перетворюючи її то на побутову новелку («Вареники»), то на інтимну елегію («Мальований стовп»), то на дитячу пісеньку («Перекотиполе»), то мало не на естрадні куплети («Вередлива дівчина»). Чулий художник немов інстинктом почуває, що на великій дорозі літературній байці уже не залишатись, і звертає помалу на бокові стежки переважно дитячої літератури.
Глібов у другу половину своєї діяльності не є з’явище одиноке. Стремління розглядати байку, як жанр літератури дитячої, намітилося ще в 60—70-х рр., з першими хрестоматіями-читанками для нижчої й середньої гімназії, видаваними в Галичині; зміцнилося воно з організацією дитячого журналу «Дзвінок», давши цілу лаву більших і менших, постійних і випадкових в цій ділянці авторів.
Весь цей матеріал, досить багатий, досі ще як слід не простудійований і великою мірою для нас неприступний (оскільки міститься в рідких галицьких виданнях половини XIX в.). Галицько-руська бібліографія І. Є. Левицького подає, правда, старанно визбирані про нього відомості, але не завжди в тих відомостях можна зорієнтуватися, не перевіривши їх на самому матеріалі. Як пізніший «Дзвінок», так і ранні галицькі видання в покажчику змісту містять байки під рубрикою «стихотвори», «поезії», а в відділі «байки» містять прозові оповідання про звірів та рослини, історичні анекдоти тощо. Друга трудність починається, коли приступаєш до кваліфікації всього цього матеріалу з погляду мови, коли маєш розмежувати, що з цих «стихотворів» стосується до літератури українською мовою, а що до літератури москвофільського язичія.
Серед галицьких авторів, причетних до нашого жанру, що писали й друкувалися в межах 1848–1866 рр., ми знаходимо поверх десятка авторів, занотованих у І томі «Галицко-русской библиографии» І. Є. Левицького. От головніші з них:
1. Вислобоцький Юліан (його літературне наймення Василь Зборовський); 2. Головацький Яків Федорович (1814—1888, відомий діяч «Руської трійці», пізніше москвофіл); 3. Данкевич Лука (1791—1867, найчастіше підписувався Лука з Ракова); 4. Духнович Олександр (1803—1865), автор кількох церковно-історичних розвідок, казань і поезій, «один із важніших писателів угорської Руси так в прозі, як і в поезії»[549]; 5. Василь Ковальський, літерат випадковий, многолітній посол у Віденськім парламенті; 6. Казанович Михайло, що надрукував, між іншим, у «Зорі галицькій» за р. 1852, ч. 46, байку «Волк і Лисиця» «на подобіє Криловой» (sic!); 7. Лужецький Антоній; 8. М. Чорноризець.
Найменш випадковим і найплодовитішим із цих авторів був, видимо, Лука Данкевич, якому належить щось поверх двадцяти байок, друкованих в «Отечественном сборнике» за рр. 1853, 1854, 1855, «Домовой школці», в «Новинах» Івана Гушалевича, в «Зорі галицькой яко альбум на год 1860» і т. д. і потім узятих звідти до читанок Торонського, Ол. Барвінського, Юл. Романчука та Ом. Партицького. Байки Данкевича з погляду мови не вельми добірні (сильно забарвлені діалектизмами); ритміка їх силабічна, — але вартими уваги їх знайшли навіть упорядники хрестоматії «Антологія руська» 1881 р. От один коротенький зразок його творчості, байка «Вівця і ґазда»:
З авторів молодшої ґенерації треба відзначити Івана Гушалевича (1823—1903), «твердого» русина, видавця кількох старорусинських альманахів, що, проте, фігурував і по деяких виданнях «народовців» (як читанка Партицького), Ксенофонта Климковича (1835—1881); трьох діячів буковинського відродження: Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича та Омеляна Поповича (Бібліотека для молоді, річник І. Чернівці, 1885). Чи не найбільшу, проте, популярність, як постачальник хрестоматійного матеріалу, мав Павло Свій (Павлін Свенціцький), байки якого друкувалися по хрестоматіях майже в кількості Гребінчиних та глібовських.
549
Барвінський Олександр. Руска читанка для висшої гімназії. — Ч. ІІІ. — Льв., 1871. — С. 520.