Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Писання для дітей дало байкам Глібова ту своєрідність, яка раніше була властива їм невеликою порівнюючи дозою. Сатирична спрямованість в цих нових апологічних утворах була не зовсім до речі, і тільки коли-не-коли Глібов наважувався сатирично трактувати в них те чи інше громадське питання («Сила») або показати ту чи іншу громадського значення постать («Мальований стовп»). В більшості ж випадків, маючи на увазі свою неповнолітню аудиторію, він примушений був звертати головну увагу на самоінтересність та на естетичну вимовність оповідного матеріалу, оздоблювати його порівняннями, технічними термінами, розмаїто підібраними realia, як ми вже те бачили в «Охрімовій свиті». Діалог збагачується так само примовками, метафорами, ідіоматизмами. Докладність оповідання, детальність експозиції — оповідання про передзав’язкові події та обставини — стає правилом. Байка намагається стати новелкою.
Цю рису глібовської байки зауважив, між іншим, і Н. Чечулін, але дав їй однобічне тлумачення. Порівнявши «Осла й Солов’я» у обох байкарів і встановивши у Глібова низку «додатків», він зазначає: «Приведенные выше добавления, может быть, и хороши, но совершенно не необходимы». Справді, зайвих деталей, довгот і розволоклостей у Глібова є досить. Пригадаймо, наприклад, початок «Вареників»:
і т. д. 10–12 рядків.
Не всі ці деталі, відсутні у Крилова, однакової цінності. Коли веселість Дем’яна потрібна, щоб підкреслити непереносну, нестерпну жартівливість його примовлянь та припрошувань, а згадка про його багатство має умотивувати щирість його столу, то характеристика Клима, як доброго чоловіка та сільського порадника, зовсім для дальшого ходу оповідання непотрібна.
Проте не завжди глібовські деталі розводнюють оповідання, відбираючи йому колоритність та енергію. Дуже часто вони, навпаки, розцвічують, розбарвлюють інколи сухувату схематичність Крилова, промовляють до уяви молодого читача. Таку ролю відіграє, наприклад, дотепний, майстерно ведений діалог у «Варениках»: запрошуючи гостя, Дем’ян пересипає свою мову млинарськими термінами, а Клим так само віртуозно йому відповідає:
Далі:
Нарешті Клим наївся, йому вже неспромога, але, відмовляючись, він не випадає з повзятого тону:
Навіть одмовляючись навідруб, з’ївши останнього вареника, він лишається в тій самій сфері метафор:
Дем’ян продовжує: «Недобре шеретуєш», але Климові вже спротивіли і форма, і зміст Дем’янового пригощування: і кількість спожитих вареників і мірошницька мова примушують його «дременути з хати».
Фарби для оздоблення байки дає Глібову селянський побут, якого добрим знавцем він не зовсім сподівано себе показує. Як висловилися б старі літературознавці, з нього «майстер народності», і в цій ділянці він годен витримати порівняння з самим Криловим. Дитя іншої доби, продукт класичного виховання літературного, Крилов давав місцевий, національний колорит, немов борючись з літературним своїм вихованням. Він не завжди обов’язковими уважав для себе міфологічні образи, умовність псевдокласичних метафор та перейменувань, (антономасій), забавно підкреслюючи їх зманеровану, не дуже дорогу вишуканість: