Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Психология » Чому люди тупі? Психологія дурості
Чому люди тупі? Психологія дурості - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому люди тупі? Психологія дурості

Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:

Щодня без винятку ми бачимо, чуємо й читаємо дурниці. Водночас усі їх роблять, думають, перетравлюють і говорять. Усі ми час від часу буваємо дурнями, які мимохіть верзуть дурниці без важких наслідків. Та поза щоденним фоновим шумом глупства доводиться мати справу з натовпом фахових, коронованих дурнів, дурнів із великої літери. І в цих дурнях, хоч де вони нас спіткають, на роботі чи вдома, немає нічого смішного. Тож чому їхня «популяція» збільшується, перетворюючи дурість із вади на еталон? Французький науковий журналіст Жан-Франсуа Марміон здійснив приголомшливе комплексне дослідження феномена людської тупості.
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
1 ... 52 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 80
Перейти на страницу:

Усе це приголомшлива дурня, яка не залишає практично жодної підстави для оптимізму. Проте слід зауважити, що саме існування постправди припускає задній план правди, в тіні якої постправда може процвітати, просто імітуючи її. Фальшива монета може робити шкоду лиш до певної межі, але, перейшовши деякий поріг, якщо в обігу залишились тільки фальшиві гроші, вони стають нікому не потрібні. Отже, питання, що постає перед нами: як далеко може зайти наша дурість і до якої межі вона здатна множитися, за сприяння технологічних платформ, котрі наче були створені, щоб її використовувати, збільшувати і поширювати якомога далі та якомога швидше?

Чи можна задовольнитися тим, щоб заохочувати молоді покоління розвивати «критичне мислення» чи навчати їх «розшифровувати інформацію», знаючи, що проблеми, які постануть перед ними за кілька років, будуть не такими, як сьогодні, і що дурість, як ми бачили, вже мутувала, щоб походити на «критичне мислення», і не зупиняється перед тим, аби пропонувати «розв’язання» проблем, які сама створює, не знаючи, звісно, що це вона їх створює? Епістемічні авторитети, а саме: наука, ЗМІ та правосуддя, — чи можуть вони відіграти свою роль у цій битві, пропонуючи, наприклад, прозоріші дані, чіткіші звернення, ретельний фактчекінг і суворі стримувальні закони проти розносників маніпулятивних і злісних дурощів? Може й так, але варто зважати на те, що постправда долає ці заходи завиграшки, негайно переробляючи їх у своїй безумній системі підриву довіри, загальної підозри й байдужості до фактів.

Лишається третій підхід, — боротися з булшіт і дурістю, на яку він спирається, їхньою власною зброєю, тобто демонструючи вигадливість у глупоті й брехні. Це робота сатири й художніх творів, тому що у постправди має бути і постфікшн. Не перейматися правдою також означає не цінувати неправду. Можливо, щоб бути трохи менш дурними, нам просто треба знову відчути смак до витворів людського розуму і проявити більше інтелектуальної скромності, як коли інтелект слугує інтелектові, а не дурості.

Метаморфози націоналістичних дурощів

П’єр де Сенарклан, почесний професор міжнародних відносин в університеті Лозанни, колишній високопосадовець ЮНЕСКО і Міжнародної федерації Червоного Хреста

Суспільствам потрібні міфи. Філософ Ернст Кассірер пояснював безглуздя й суперечливості цих вигаданих конструкцій «примітивною тупістю» людської істоти. Він дотримувався гіпотези антропологів, зокрема Броніслава Маліновського, які тлумачили ці вірування як спроби відповіді на нерозв’язне питання смерті. Також він вбачав у них вираження колективних прагнень і не припускав, що суспільства можуть їх позбутися. Водночас він хвилювався: «Імовірно, найважливіший і найтривожніший аспект сучасного політичного мислення — це поява нової сили: сили міфологічного мислення», — писав він 1945 року[124] в США наприкінці життя[125]. Націоналізм був частиною цього міфологічного мислення, тим більше що з появою фашистських режимів він зазнав зловісних змін.

Ця ідеологія з багатьох поглядів нагадувала фантастичні оповіді, що їх греки називали казками «годувальниці, щоб відволікти чи налякати дітей»[126].

Демократія: від розсудку до пристрастей

У спадок від доби Просвітництва нам дісталась віра в розум, демократичний ідеал передбачав його поступ. З такою сподіваною перспективою забобони й пережитки анімізму були приречені зникнути завдяки розвитку освіти й прогресу науки. Громадяни мали зрештою почати вчитися на досвіді. Рішення їхніх інституцій — базуватися на практичних підходах і надавати можливість вибору між найкращими політичними опціями. Для цього вони мали обирати освічених керівників. Унаслідок збагачення знань і поліпшення матеріальних умов людство сподівалося завоювати свободу й свідомо прокладати свій історичний шлях.

Ці сподівання виявились до певної міри ілюзорними. Суспільствам потрібна святість. Розум виявляється не надто корисним, щоб розв’язати конфлікти інтересів, розсудити ціннісні розбіжності чи послабити владні зв’язки, які становлять тканину політичного життя. Громадяни включаються в публічне життя зі своїм розумом, але також з усім, що пов’язане з їхньою фізичною суттю: зі своїми фантазіями, бажаннями, підсвідомими пориваннями й навіть інстинктами. Захоплення ідеологіями однаково залежить від історичних цілей, які вони проголошують, від емоцій, які викликають, і надміру від насильства, яке вони виправдовують.

вернуться

124

Помилка автора, Броніслав Маліновський помер 1942 року.

вернуться

125

The Myth of the State, Yale UP, 1966, p. 3.

вернуться

126

J.-P. Vernant, Mythe & Société en Grèce ancienne, La Découverte, p. 201.

1 ... 52 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 80
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)