Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

Настанови неєврейських правителів нерідко видавали мету відокремити євреїв-вірян од представників інших віросповідань. Найжахливішою поміткою в історії виокремлення євреїв була, звісно, жовта зірка, давня вимога маркування. У двадцятому столітті за часів гітлерівського режиму в Німеччині та на окупованих нацистами територіях цю ідею експлуатували по-новому.

Окрім правил, накинутих євреям ззовні, завжди виникали напружені ситуації та конфлікти всередині самої єврейської спільноти. Було чимало жорстокості, щоправда, простору для змін також не бракувало. У вісімнадцятому-дев’ятнадцятому століттях багато євреїв молилося на цінності часів Просвітництва, підвищення рівня освіти та кращої інтеграції до європейського суспільства. Просвітники також заявили про нове критичне вивчення давніх рабинських, а також інших релігійних текстів у напрямі часткової лібералізації ортодоксальних приписів. Дискусія у межах власного кола та практичне ставлення до навколишнього соціуму сприяли загальному прогресові єврейської спільноти й емансипації.

Це не спростовує того факту, що ультраортодоксальні єврейські общини завжди боролися з новизною та змінами всіма можливими способами. Навіть сьогочас радикально налаштовані ортодокси конфліктують із ліберальними і нерелігійними євреями і в Ізраїлі, і поза ним. Саме в Ізраїлі функціонує навіть сегрегація за статтю на тротуарах в ультраортодоксальних районах, а також у місцевих автобусах, де жінки вимушені займати винятково задні місця. Жінка-вірянка в автобусі зауважила, що не бачить у цьому жодного приниження. Таке правило вона вважала відповіддю на світський екстремізм: «Подивіться, як їхні жінки виламуються на пляжі, в який непристойний спосіб»197. До краю фанатична та нетолерантна манера зодягнених у чорне ультраортодоксальних євреїв, відомих як харедім (haredim). Вони втручаються у життя вільнодумної світської частини населення, яка боїться цього прискіпування до стилю одягу та життя.

Ось один приклад з-поза Ізраїлю – скарга, яку єврейська ортодоксальна громада в Лондоні висунула супроти реклами від Кельвіна Кляйна. Модель у спідній білизні, поряд текст «Запрошуємо до голого гламуру» на автобусі, що курсує до «їхнього» району Стамфорд Хілл. Один єврей-ортодокс скаржився, що плакат образливий для єврейської спільноти Північного Лондона, чия релігія забороняє дивитися на жінку в спідній білизні. Чоловік також бідкався, що відповідну рекламу на бічній стороні автобуса можуть побачити й діти.

Advertising Standards Authority (ASA, Управління зі стандартів рек­лами) не вбачало в цій рекламі чогось безвідповідального, позаяк ішлося про «природну» модель без прямих сексуальних навіювань. Діти ж постійно бачать такого штибу рекламу в медіа. Організація вважала, що «в зображеннях нема нічого надміру сексуального і що вони цілком пасують для зовнішньої реклами». Відтак підсумували: «у рекламному оголошенні немає нічого такого, що може образити почуття людей із певними релігійними поглядами»198.