Попід Кичерами та над потоком

На тарілці помаранчеві рижки. Їх Ганя наквасила ще в жовтні, вони смішно ховзькі й холодні. Це присмак улюблений цілої сім’ї. Що ж ще? Яблука — плід Кичери, рижки — плід розлуцьких лісів. А все решта вже таке, як Ганя каже, панцьке їдіня.

Сидять при святочному столі всі четверо: батько, дві доньки й господиня. Галя подає. Батько розказує, як робив криницю. Оце на столі стоїть дзбанок його води. Вона смакує краще, як найліпший напиток. Правда, ніякого вина, ні горілки в цім домі не вживається, зате Стефа приготовила досконалий напиток з фіґ і помаранчевої шкірки та гарячу лімонаду; окрім того є узвар з батькових овочів. Потрав уже не багато, не так, як у селян. І вони складніші на містовий лад.

Після вечері обидві доні колядують: у Галі ніжний сопран, у Стефи таке собі ніщо. Зараз же потім, одягнуться тепло й виходять з батьком на подвір’я. Місяць світить на холодному, далекому, зимовому небі, сріблить сніги та стелить на них довгі тіні від гір. Блаженна тиша лежить на світі. Внизу там святкує село. Раз з цього кінця, то з того долетить пісня-коляда. Сім’я ходить по городі, батько розказує про кожну деревину, чи вона в цьому році родила й кілько; любуються красою і тишею місячної ночі, віддихають кришталево чистим морозним повітр’ям.

Першого дня ідуть Николайчуки до церкви. Послухають Богослужения, що його цілого співається під нуту колядок. Поговорять із ґаздами й ґаздинями та декого з них запросять до себе в гості. Після обіду, що на ньому всі смакують і хвалять батькову шинку та Галині торти, приходять колядники з вертепом. Вояки в яскравих червоних одягах, з широкими, бляшаними мечами рубають нечестивого Ірода. Жид, циган і коза доказують. Колядують на Рідну Школу. Їх гостять і дають гроші. Потім прийдуть ще колядувати діти. Вечором батько розказує про свої досягнення і пляни. Наперед мусів порядно відремонтувати хату, потім купив корову, а там і коня. То знов треба було покласти стайню, а потім, о, потім він побудував би нову, гарну віллю для літників. Це вже на цьому полі, що його Стефа купує. Так. Старий Пан ніколи не покладав рук. Він завжди щось будував, щось творив. Були часи, що він будував залізниці й для залізниць, потім будував для себе. Оце хотів би будувати для дітей.