Попід Кичерами та над потоком

В такий гарячий час Дмитро має повні руки роботи й голова йому ходором ходить: він ще не привик до цього всього. Але він гарно одягнений і літнички до нього зідхають: «ах, які тен Дмітро пєнкни!» Постійно кличуть його й добагають собі не відомо чого. Коли господар наказав йому бути ввічливим і виповнювати забаганки літничок, то ж виконує це, як знає. Зате в руку завжди щось переходить, а найбільше, коли виїздять і Дмитро прощає їх із китицею якогось хабаззя; такий у Розлучі звичай завівся.

Дмитро трапив на добре місце, треба сказати, й не один в селі йому заздрить. Гроші відносить до батька, а старий Панькович дбайливо складає їх та своїм господарським розумом провадить бухгальтерію заробітків Ілька й Дмитра. Обидва з Паньком вони давно вже почали підвалини під новий будинок. Та тепер не пора на це. Є робота в полі, є літо. Але, як тільки настане осінь, стіни кластимуть.

В сезоні й їсти Дмитрові прекрасно. Він помагає теж у ресторані й їсть там щодня, а то й двічі денно м’ясо. Коли ж у ґазди м’ясо, скажіть? На великий празник та й на весілля. А тут день у день. Та Дмитро й на їдження делікатний: він не їсть багато й не товстіє. Тільки обличчя дістає здоровіший вигляд, а плечі поширюються.

А напроти Малерманівки хата Рівняка. У нього теж одна партія літників. Олеся варить для них і прибирає, має теж трохи мороки. Але в літі майстерки нема, то ж Андрій не має роботи. Робив би при хаті та при чужих не годен стукати та гупати. Поля свого не має. То ж сидить часто на ґанку й дивиться на цю комедію в Малерманівці, або йде кудись у село. Та ґаздам ніколи балакати в літі. До ґаздівської роботи Андрій не наймається, бо він майстер і йому не випадає. То ж його хата росте поволі, тимбільше, що до своїх будинків містові люди спроваджують майстрів, що вміють будувати оці штучні віллі, повні ґаночків, вежечок, на високих підмурівках та з різними прибагами. То ж зарібки має Андрій тільки при ґаздівських домах та й то не дуже, бо ґазди самі собі майструють. Щоправда Олеся шиє і так ґрейцар до ґрейцара. В осені Андрій збирається працювати при горішніх кімнатах.

Часом до Рівняків забігає Дмитро, як пани трохи порозходяться. Сідають тоді всі троє в кухні, чоловіки курять — Дмитра теж пані навчили курити цигарки — й розказують собі про своїх гостей. Мають багато сміху з оцих усіх Сальц і Марись, що в’язнуть до Дмитра. Олеся слухає і часом теж сміється. Вона гладко зачесана й не носить хустки, хоч ґаздині не пасує без очіпка, чи без хустки. Похилює голову над шитвом, а її білий, стрункий карк вихиляється з-під блюзки.