Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
34. Частина друга ст. 365 КТМ [34] містить більш широкий перелік істотних умов договору морської іпотеки. Встановлено, що в договорі морської іпотеки «вказується» суть вимоги, забезпечуваної іпотекою, розмір вимоги, строк виконання зобов’язання, оцінка та місцезнаходження судна. Крім того, повторюється правило ст. 638 ЦК і ст. 12 Закону «Про заставу» [64], відповідно до якого істотними визнаються будь-які умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
35. Якщо судно заставлене за кількома договорами морської іпотеки, вимоги наступних іпотечних заставодержателів задовольняються за рахунок заставленого судна після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів. При визначенні попередніх і наступних заставодержателів враховується не тільки день, але й година реєстрації застави в Книзі запису іпотек. Це стимулює іпотечних заставодержателів до пред’явлення вимог до заставодавців про своєчасну реєстрацію морської іпотеки. У договорі морської іпотеки може бути передбачена неустойка за невиконання або неналежне виконання заставодавцем обов’язку зареєструвати іпотеку. На морську іпотеку поширюється частина третя ст. 12 Закону «Про іпотеку», відповідно до якої визнаються нікчемними правочини щодо передання предмета іпотеки в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя.
36. Стаття 368 КТМ підставою, що тягне виникнення у іпотечного заставодержателя права звернути стягнення на заставлене судно, називає настання терміну виконання зобов’язання. Формулювання «настання терміну виконання зобов’язання» слід тлумачити як настання такого моменту, коли виникає необхідність в здійсненні прав заставодержателя, тобто, зокрема, моменту, коли строк виконання зобов’язання, встановлений у вигляді певного періоду, минув. Законом або договором може бути встановлено більш пізній строк виникнення права на звернення стягнення на заставлене майно. З урахуванням того, що реалізація права іпотечного заставодержателя може стати неможливою у зв’язку з ліквідацією юридичної особи —заставодавця, з урахуванням права кредитора юридичної особи, що припиняється, вимагати дострокового виконання зобов’язання (ч. 1 ст. 107 ЦК), при ліквідації юридичної особи—заставодавця доцільно пред’явити вимогу про дострокове виконання зобов’язання, а услід за цим звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на судно, що є предметом іпотеки. Це виключить спір, пов’язаний з припустимістю застосування до морської іпотеки частини другої ст. 20 Закону «Про заставу». З цього правила випливає, що право на звернення стягнення на заставлене майно при ліквідації юридичної особи — заставодавця виникає з дня прийняття рішення про ліквідацію.
37. Межі права іпотечного заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно дещо відрізняються від тих, що встановлені Законом «Про заставу». За рахунок заставленого судна задовольняються забезпечені іпотекою усі вимоги заставодержателя. Однак вимоги про стягнення неустойки задовольняються лише у випадках, якщо це передбачено договором морської іпотеки (ст. 369 КТМ).
38. Звернення стягнення на заставлене судно провадиться за рішенням суду (залежно від складу сторін і підвідомчості справ, встановленої Господарським процесуальним кодексом [31] і Цивільним процесуальним кодексом [44]). Звернення до Морської арбітражної комісії можливе за наявності угоди про це між заставодавцем і заставодержателем (п. 3 Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України [83]). У ст. 370 КТМ міститься застереження про те, що названі судові органи вправі розглядати справи, пов’язані зі зверненням стягнення на заставлені судна, якщо інше не передбачено чинним законодавством України. Під таким законодавством слід розуміти спеціальне законодавство, яке до цього часу відсутнє. Вважати таким ст. 20 Закону «Про заставу», що встановлює загальне правило про порядок звернення стягнення на заставлене майно або частину третю ст. 33 Закону «Про іпотеку», що стосується всіх видів іпотеки, підстав немає (ст. 20 Закону «Про заставу», частина третя ст. 33 Закону «Про іпотеку» формулюють загальні правила, стосовно яких правила ст. 370 КТМ є спеціальними та такими, що підлягають переважному застосуванню, можливість встановлення яких передбачено ст. 20 Закону «Про заставу». За таких умов зворотне відсилання в ст. 370 КТМ до ст. 20 Закону «Про заставу» могло бути визнане тільки за умови, що в ст. 370 КТМ прямо називається ст. 20 Закону «Про заставу» як така, що підлягає застосуванню). Отже, нотаріуси не вправі вчиняти виконавчі написи на договорах морської іпотеки.